Походження назви не з'ясоване, за народною версією, ко­лись це була заболочена місцевість і проїхати тут можна було тільки за до­помогою биків. Вперше згадується 1859 як «хутір козачий при криниці», в яко­му було три двори, дев'ять жителів. 1882 — чотири двори, за описом 1896, «хутір Биківня міститься на власній землі козаків Броварської волості при поштовому тракті Бровари—Київ», за всеросійським переписом 1897 — чоти­ри двори, 35 жителів. У 20 ст. селище значно збільшилося: 1917 — 23 двори, 124 жителі; 1923 — 207 жителів, 1926 —  48 володінь, 218 жителів, 1932 — 157 володінь, 536 жителів. До 1923 хутір Биківня входив до Броварської волості Остерського пов. Чернігівської губ., 1923—30 — до Броварського р-ну Київ­ського округу, 1930—37 — до Київської приміської смуги. Згідно з указом Пре­зидії Верховної Ради УРСР від 20 жовт­ня 1938, Биківню включено до меж Києва. Сучасне планування селища — з 1950-х рр. Воно займає пл. 36 га. На­селення на 1 січня 2007 становило 2830 чоловік. Трагічна сторінка в історії Биківні пов'язана із злочинами сталінсь­кого режиму і нацистських окупантів. 1936—41 у Дарницькому лісі за 1,5 км від с-ща Биківня таємно ховали жертв політичних репресій; 1941—43 — стра­чених окупантами радянських грома­дян. Виявлені й інші місця поховань. 1988 тут встановлено пам'ятний знак загиблим від рук окупантів, 1995 спору­джено меморіал жертвам політичних репресій (див. ст. 334).