Ґалагани
Тоді пл. хутора становила 3 десятини 1135 кв. сажнів, з усіх боків він був оточений лісом, тому орні землі та городи Ґалаґани мали в інших місцях. Після ліквідації лісової охорони і нової люстрації на поч. 1870-х рр. земля, якою десятки років користувалися жителі хутора, була закріплена за ними, і вони одержали додаткові ділянки від Петропавлівсько-Борщагівської сільської громади (1896 - 5 дворів, 38 жителів; 1900 — 7 дворів, 35 жителів, землі 56 десятин). Адміністративно входили до Білогородської, потім — до Микільсько-Борщагівської волості Київського пов. Київської губ. 1921 хутір включено до меж Києва, за адміністративною реформою 1923 переведено до Петропавлівсько-Борщагівської сільради Будаївського р-ну Київського округу. 1928 повторно включено до меж Києва. 1926 тут було 12 господарств, 66 жителів, 1939 — 136 жителів. Територія Ґалаґанів перебудовувалась і переплановувалась. У 1950—60- х рр. в окремих документах фігурували як с-ще Верстатозаводське. Саме в той час були перетворені на житловий і промисловий район міста.
