Вперше згадується 1850, коли власник цієї землі – причт церкви св. Іоанна Предтечі на Звіринці почав здавати її під заселення і забудову. 1858 тут зафіксовано перших чотирьох жителів. Було типовою околицею великого міста, без елементарних санітарно-побутових умов: водогону, каналізації, освітлення, з частими епідеміями (1866 – 78 було вісім епідемій віспи), відсутністю лікувальних та освітніх закладів тощо. Населення складалося з відставних солдатів, солдатських вдів, міщан, селян. Частина працювала в Києві, виконуючи некваліфіковану роботу, частина – вдома у різних майстернях, частина займалася дрібною торгівлею в місті. Завдяки низькій орендній платні (до 1888 – 1,5 – 3 коп. за кв. сажень), селище зростало: до 1864 – 77 будівель, 1864 – 73 – 90, 1874 – 177 житлових будинків (29 мазанок та 148 дерев'яних споруд), 172 садиби, 1010 жителів, два млини, пекарня, 15 кустарних майстерень, дві крамниці, одинадцять шинків. Адміністративно належало до передмістя Деміївки, з 1881 перейшло у відання Либідської поліцейської дільниці. 1901 місто за 13 тис. крб. викупило землю у звіринецької церкви (17,5 десятин), а 252 домовласники здобули право приватизації своїх ділянок. Цей продаж був дозволений ще 1895 російським царем Миколою ІІ. У 1904 тут налічувалося 252 садиби; 1908 – 4 тис. жителів, 1910 – 255 садиб, 285 дерев'яних будинків і п'ять кам'яних. 1911 утворилося Товариство благоустрою передмістя Києва «Забайков'є», повністю сформувалася система вулиць і провулків. Фактично село входило в межі міста ще з 1901, адміністративно розташовувалося на території Хотівської волості Київського пов. Тому Міська дума в лютому 1908 вирішила звернутися до вищої влади з проханням включити Забайков'є до меж міста. Питання було вирішено лише 1918, коли уряд гетьмана П. Скоропадського прийняв рішення про поділ Києва на 17 адміністративно-територіальних районів, згідно з яким Забайков'є ввійшло до Солом'янського р-ну Києва. Тут частково збереглася забудова межі 19 – 20 ст., будівлі між вулицями Кочубеївською та Кіровоградською (по обидва боки) знесено у 1980-х рр. Пров. Кіровоградський (по дну Байкова яру) прокладено в 1950-х рр.

• Скоропадський П. П.