Маєток 1945, в якому прожива­ли Василевська В. Л., Корнійчук О. Є. (архіт., іст.), вул. Артема, 46. У сере­дині ділянки з відступом від червоної лінії забудови вулиці. Споруджений для сім'ї генерала М. Ватутіна за про­ектом арх. А. Добровольського. У 1949 переданий подружжю — О. Корній­чуку і В. Василевській.

Прибутковий будинок Управлін­ня Києво-Софійського митрополичого дому 1903—04, в якому проживали Вербицький О. М., Заболотний В. Г., Тацій О. О., Штейнберг Я. А. (архіт., іст.). Вул. Володимирська, 22.

Вул. Володимир­ська, 69. Гуртожиток гірничодобувного тех­нікуму, 1950 (архіт.). На витягнутій вздовж вулиці ділянці. Збудовано за проектом архі­текторів В. Гопкала, А. Добровольського, А. Косенка.

Будинок 1911-1914рр. Київського відділення Російського технічного товариства де містилися навчальні заклади, інститути Академії наук УРСР, в яких працювали відомі діячі науки і культури (архіт., іст.). Вул. О. Гончара, 55-б.

Готель «Москва» (тепер «Україна»), 1954—61 (архіт.). Вул. Інститутська, 4. На високому пагорбі, що здіймається на південний схід від Майдану Незалежності.

ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК, 1950-і рр. (архіт.). Вул. Кіквідзе, 3. На червоній лінії забудови вулиці, на ділянці з незначним схилом рельєфу. Стоїть окремо.

Київський метрополітен – Станція «Вокзальна», 1960 (архіт.). Вокзальна пл. Наземний вестибуль (архітектори А. Добровольський, І. Масленков) улаштовано в першому поверсі приміського вокзалу. Кругла ескалаторна зала наземного вестибуля перекрита банею, розчленованою декоративними нервюрами. Стіна облицьована коричневим мармуром «садахло» й увінчана карнизом простого малюнка. Освітлення зали закарнизне. Підземний вестибуль глибокого закладення (архітектори В. Єжов, С. Кагонін, В. Скугарев, І. Шемседінов, худ. О. Мизін).

Міст Московський (Північний мостовий перехід), 1976 (архіт.). Міст через Дніпро у північній частині Києва, в районі житлових масивів Оболонь і Вигурівщина – Троєщина. Через нього проходить Велика окружна магістраль.

Житловий будинок 1888, в якому містилися Музично-драматична школа Блуменфельда С. М., Музично- драматичне училище Лєсневич-Носової М. К. (архіт., іст.). Вул. Михайлівська, 16-а.

Гуртожиток Будівельного Технікуму 1952 (архіт.). Вул. Мельникова, 31. Окремий будинок в глибині кварталу, межує з ділянкою школи 1930-х рр., за розмірами узгоджується з навколишньою забудовою. Споруджений за проектом арх. А. Добровольського.

Житловий будинок 1955, в яко­му проживав Скаба А. Д. (архіт., іст.). Вул. Прорізна, 7/2—4. На розі з вул. Пушкінською, на червоних лініях забу­дови. Будинки № 7/2—4 і № 10 по­в'язані між собою єдиним компози­ційним задумом і являють складову частину архітектурного ансамблю, що виник у зв'язку із повоєнним відрод­женням Хрещатика. 1944 в програмі конкурсу на найкращий проект відбу­дови центральної магістралі столиці України передбачалося зведення на Хрещатику драматичного театру із за­лою на 1000—1200 місць.

Житловий будинок заводу «Більшовик» 1940-і рр. (архіт.). Просп. Перемоги, 45. Житловий будинок для робітників заводу «Більшовик» є домінуючим у рядовій забудові проспекту. Запроектований 1940 архітекторами А. Добровольським і Г.Копоровським під керівництвом М.Холостенка. 1946 фасади частково перероблено, споруджено правий п'ятиповерховий об'єм (архітектори А. Добровольський і А.Косенко).

Житловий будинок, 1935 (архіт.). Вул. Рейтарська, 3/2. На розі з вул. Золотоворітською, з відступом від чер­воної лінії забудови. Зведений за про­ектом і під наглядом арх. А. Добровольського за участю арх. Й. Каракіса. Будинок, розрахований на 16 квартир, складався з чотириповерхового об'єму вздовж вул. Золотоворітської і п'ятипо­верхової наріжної частини.

Духовна семінарія (акаде­мія образотворчого мистецтва і архітектури) 1899—1901 (архіт., іст.). Вул. Смирнова-Ласточкіна, 20. На заломі вул. Смирнова-Ласточкіна (кол. Вознесенський узвіз) в напрямку Подолу, у глибині подвір'я.

Комплекс житлових будинків, в якому проживали відомі діячі науки і культури.  (архіт., іст.). Вул. Хрещатик, 13/2. Між вул. Архітектора Городецького та станцією метро «Хрещатик». Споруджено за проектом архітекторів О. Власова, А. Добровольського, Б. Приймака за участю архітекторів Р. Балабан, О. Малиновського.

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Житловий будинок 1953–54, в якому проживала Чавдар Є. І.  (архіт., іст.).Хрещатик, 21. У ряді забудови вулиці, на перехресті з вул. Лютеранською. Споруджено за проектом архітекторів О. Власова, А. Добровольського, В. Созанського на місці двох довоєнних будинків на розі вулиць Хрещатик і Лютеранської (№ 29/1 та 31/2). 

Комплекс житлових будинків 1951–54, в якому проживали відомі діячі культури і науки. (архіт., іст.) Хрещатик, 23, 25, 27.  Замикає перспективу вул. Б. Хмельницького. Складається з двох ідентичних за об'ємно-просторовим рішенням одинадцяти-поверхових будинків (№ 23 і 27) та розташованого між ними на верхній терасі (перепад 16 м), значно віддаленого від червоної лінії тринадцятиповерхового будинку із вбудованим двозальним кінотеатром (№ 25).

Будинок Київського відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку 1913—15, в якому містилося Головне архітектурно-планувальне управління Києва, де працювали відомі архітектори (архіт., іст.). Вул. Хрещатик, 32. У ряді післявоєнної забудови. На поч. 20 ст. на цьому місці стояв триповерховий будинок, що належав П. Нечаеву, перший поверх якого займали магазини.

Станція «Хрещатик», 1960 (архіт.). Вул. Хрещатик. У центрі Хрещатика з невеликим відступом від червоної лінії забудови вулиці. Архітектори наземного вестибуля А. Добровольський, В. Слізаров, І. Масленков; підземного вестибуля — архітектори А. Добровольський, В. Єлізаров, Ю. Кисличенко. М. Коломієць. І. Масленков, за участю Ф. Заремби, Н. Щукіної; інженери В. Дишлов, М. Кошелєв, В. Терешкін.

Інститут фізики, в якому працювали відомі вчені (архіт., іст., мист.). Просп. Науки, 46. Будівництво комплексу споруд інституту було завершено 1953 (до цього містився на вул. Терещенківській, 3). Авторський колектив очолював арх. А. Добровольський.