Житловий будинок 1913—15, в якому проживав Даміловський М. О. (архіт., іст.), вул. Артема, 40/1

Житловий будинок 1910, в якому проживав Фельдман В. А. (архіт., ісг ), вул. Артема, 42

Присутствені місця, 1854—1909 (архіт., іст.). Вул. Володимирська, 15. У південній частині трикутного, за­будованого по периметру кварталу, між площами Софійською та Михай­лівською, головним фасадом звернені на Володимирський проїзд.

Казенний винний склад № 1, 1896 (архіт.). Вул.  На крутому завороті вулиці, формує фронт забудови кварталу. Займає ділянку площею 1,7 га. Є унікальним за схоронністю комплексом виробничих споруд кін. 19 ст., запроектованих київським цивільним інж. В. Безсмертним. Створений у зв'язку із запровадженням казенної горілчаної монополії.

Особняк Грабара М. С. 1910—11, в якому проживали і працювали відомі вчені, громадсько-культурні діячі (архіт., іст.). Вул. Мельникова, 8 (первісна адреса — вул. Велика Дорогожицька, 44).

Міст над вул. Петрівскою, 1896-97 (архіт.). Споруджено над вул. Вознесенський Яр (з 1907 — вул. Петрівська), прокладеною у глибокому яру для з'єднання вул. Кудрявської з узвозом Вознесенським (Іларіонівським; тепер — вул. Смирнова-Ласточкіна).

Будинок школи-притулку 1902, в якому проживали діти з фашистських концтаборів (іст.). Вул. Пугачова, 3. На червоній лінії забудови вулиці, на розі вулиць Пугачова і Герцена.

Центральна електрична станція Київської міської залізниці, 1901-03, 1907-08 (архіт., іст.). Набережне шосе, 2. На набережній Дніпра, неподалік від пл. Поштової, на ділянці колишнього Олексан-дрівського трамвайного парку, між Володимирським (Олександрівським) узвозом та Набережним шосе. Збудована за проектом інж. А. Абрагамсона та цивільного інж.-архітектора В. Безсмертного, з ініціативи головного концесіонера київського трамваю генерал-полковника А. Струве.

Житловий будинок 1898, в якому містилася Жіноча гімназія Стельмашенка М. О., проживали відомі діячі науки і культури, громадсько-політичного життя (архіт., іст.). Вул. Ярославів Вал, 28/29. На розі з вул. О. Гончара, на червоних лініях забудови вулиць. Історія садиби простежується з 1856, коли нею володіла міщанка М. Курінна.