Житловий будинок, 1953

Червоноармійська, 24/1

 До перенумерації володінь по Києву 1898 наріжна ділянка мала № 34, сусідня — № 38. У 1913 власники садиби № 26 розділили її, внаслідок чого утворилося два домоволодіння — № 26 та 26-а. В документах про будівництво попередника наявного будинку він проходить за адресою — вул. Л. Толстого, 1.

У 1860—70-х рр. садиба № 24 належала дружині ротмістра Н. Носач-Носковій, у 1880-х рр. — О. Браунштейн. На її замовлення 1888 на червоній лінії забудови сучасної вул. Червоноармійської було зведено цегляний двоповерховий будинок за проектом арх. І. Гурковського (не зберігся). На поч. 1890-х рр. садиба перейшла до доктора медицини І.Бендерського, великого київського домовласника, який володів нею до кін. 1910 - х рр. 1898 на його замовлення на лінії вул. Л. Толстого, 1, на місці одноповерхового дерев'яного будинку були зведені чотириповерховий прибутковий будинок та триповерховий флігель (не зберігся) за проектом арх. М. Казанського.
Сусідня садиба № 26 з 1869 належала київському потомственому почесному громадянину А. Горенштейну. Первісна забудова була малоповерховою, дерев'яною, в тилах садиби містився сад. 1880 власник спорудив у глибині садиби триповерховий цегляний флігель за проектом арх. В. Ганке (не зберігся). На межі 19—20 ст. садиба перейшла у володіння А. та М. Бендерських — батьків доктора медицини. На їхнє замовлення було споруджено наявний будинок на вул. Червоноармійській, 26, який зайняв частину садиби. На другій частині ділянки залишався старий одноповерховий будинок. Стара забудова існувала і в частині садиби № 24. Ці будівлі, вочевидь, згоріли під час Великої Вітчизняної війни. Був зруйнований і чотириповерховий флігель в садибі № 24, який не підлягав відновленню.
На місці старої забудови був запроектований наявний багатоповерховий будинок на вул. Червоноармійській, 24. Технічний проект будівлі був складений наприкінці 1949 у 5-й майстерні інституту «Київпроект» (керівник — арх. Б. Йриймак). Архітектори проекту — Б. Приймак, В. Поліщук, інж.-конструктор — Е. Липович. Будівля була запроектована на червоних лініях вулиць та площі, що реконструювалася, мала три секції на 46 квартир. Підвищена висота будинку була зумовлена важливим місцем розташування. Перший поверх одразу планувався під магазини, кімнату дитячого форпосту, квартиру двірника. В підвальному поверсі запроектовано пральню та підсобні приміщення. На житлових поверхах планувалося розмістити одно-, дво-, три- і чотирикімнатні квартири. В основу їх планування була покладена типова житлова секція, розроблена державними архітектурними майстернями для житлових будинків на Хрещатику. В квартирах передбачалися комори та антресолі над санвузлами. Вис. кімнат становила 3,6 м. Магазин на першому поверсі було вирішено у двох рівнях. Фундаменти — залізобетонні, частково — бутові, стіни підвалу — бутобетонні, зовнішні стіни першого— третього поверхів у семиповерховій частині будинку та першого—другого поверхів у шестиповерховому об'ємі — цегляні, вище — зі стінових керамічних пустотілих блоків. Внутрішні стіни всіх поверхів цегляні. Перемички вікон та дверей — залізобетонні, перекриття над підвалом — залізобетонні монолітні, над магазинами, четвертим поверхом і горищем — залізобетонні збірні, над всіма іншими поверхами — керамічні пустотілі. Чотирисхилий дах мав черепичну покрівлю. Стіни першого поверху планували облицювати гранітними плитами, обробленими під бучарду, на дворовому фасаді — плитами зі штучного каменю. Стіни верхніх поверхів мали облицьовуватися керамікою з фігурними керамічними встав-ками й оздоблюватися керамічними деталями (карниз, капітелі пілястр, сандрики). Огорожі балконів чавунні, парапетна решітка — металева, сходинки на сходах мозаїчні, огорожа сходів металева з відлитими деталями. Відразу по завершенні будівництва 1953 був оформлений магазин взуття торгу «Київвзуття» пл. 209 кв. м. Для одного з центральних магазинів запроектовано індивідуальне устаткування підвищеної якості, торговельні зали мали художнє оформлення.
Проект був реалізований у спрощеному вигляді. Над семиповерховою підвищеною частиною з боку вул. Червоноармійської не виконано баштоподібне завершення (альтанка) з фігурним фронтоном барокових абрисів та шпилем. Це спростило силует будинку. Поле ніш центральної частини на рівні шостого—сьомого поверхів не отримало рельєфного керамічного облицювання (як на будинках на вул. Хрещатик). Портали першого поверху спрощено. Шестиповерховий, у центральній частині з боку вул. Червоноармійської — семиповерховий, з підвалами, цегляний, не тинькований, облицьований керамічними плитками; в плані складний, видовжений по лінії вул. Червоноармійської, на вул. Л. Толстого частково виходить заокруглена наріжна частина. Дах чотирисхилий, з виступними димарями.
Композиція головного фасаду майже симетрична відносно центральної підвищеної частини. Фасад має виражене ярусне членування. Перші два поверхи оздоблено рустом під бучарду. Над четвертим поверхом — широкий карниз. Масивний вінцевий карниз невеликого виносу доповнений рядом овів. Центральну семиповерхову частину завершено масивним карнизом з модульйонами та парапетом із балясин. Прості прямокутні віконні прорізи доповнені підвіконними поличками, трапецієподібними сандриками, на рівні п'ятого поверху облямовано лиштвами з розетками по периметру. Вертикальні членування підкреслює підвищений семиповерховий об'єм з трьома нішами на рівні п'ятого—сьомого поверхів, виділений охристим кольором, і ряд масивних балконів на кронштейнах, огорожі яких утворені рядами балясин. На рівні шостого поверху огорожі металеві. Наріжна частина акцентована заокругленими балконами. Поле ніш прикрашено трьома фільонками з декоративними композиціями. Входи оформлено як масивні портали: прямокутні прорізи фланковано масивними пілястрами з гранітним облицюванням, завершено розірваними сандриками.
Будинок відіграє роль важливого містобудівного акценту в навколишній забудові, є типовим зразком повоєнної архітектури в стилістиці радянського ретроспективізму.
У будинку проживав філософ, чл.-кор. АН УРСР М. Гончаренко.
Тепер на першому поверсі магазини, частину приміщень займає редакція газети «Киевский телеграф» [1952].

 

  • Автор: Олена Мокроусова

Також на цій вулиці