Житловий будинок поч. 20 ст., в якому містився Центральний комітет єврейської культурно-просвітницької організації «Культурна Ліга»

Червоноармійська, 37

1919 - 22 у квартирі № 3 будинку містився Центральний комітет Єврейської культурно -просвітницької організації «Культурна Ліга». Заснована в Києві в січні 1918, діяла до поч. 1925, з 1922 керівництво здійснювалося з Москви.
ЦК містився на сучасній вул. Горького, 33, квартира № 4, 1919 — на вул. Саксаганського, 19, квартира № 16. «Культурна Ліга» ставила за мету: розвиток і поширення єврейської світської культури — літератури, мистецтва, музики, театру тощо й сприяння будівництву нової єврейської демократичної школи та інших просвітницьких закладів; створення культурного фонду в пам'ять про класиків єврейської літератури — М. Сфоріма (Ш. Абрамовича), І. - Л. Переця, Шолом-Алейхема. Виникнення організації стало можли-вим завдяки політиці Української Центральної Ради щодо національних меншин в Україні. Засновниками «Культурної Ліги» виступили генеральний секретар з єврейських справ УЦР М. Зільберфарб, письменник, член УЦР Д. Бергельсон, драматург і педагог І. Добрушин, письменник Н. Майзель, журналіст М. Литваков. Вищими органами організації були загальні збори, ЦК і ревізійна комісія, поточними справами займалося Виконавче бюро з семи членів і секції: літературна, музична, театральна, живопису й скульптури, народних шкіл, дошкільна, освіти дорослих. «Культурна Ліга» існувала на кошти, одержані від членських внесків, пожертвування, спадщини на її користь, позики, прибутків від заходів, фондів, субсидії — приватні, громадські й державні. ЦК складався з 21 члена. Проводив у життя постанови загальних зборів, завідував усім нерухомим і рухомим майном, усіма закладами організації, представляв її в усіх державних та адміністративних установах, у суді тощо. До першого складу ЦК увійшли М. Зільберфарб — голова, письменники, журналісти Д. Бергельсон, Д. Гоф- штейн, І. Добрушин, М. Литваков, Н. Лурьє, І. Йусінов, міністри єврейських справ в урядах УНР В.-В. Лацький і А. Ревуцький та ін.
У перший період існування «Культурної Ліги» основна увага приділялася рятуванню євреїв, насамперед дітей, постраждалих від погромів, для яких організовували мережу притулків, дитячих будинків і садків тощо; створенню мережі навчальних та просвітницьких закладів на ідиш для молоді та дорослих — гімназій, вечірніх шкіл, клубів, бібліотек. З часом головним напрямом роботи стало поширення культурних знань. «Культурна Ліга» поширювала свою діяльність на всю територію колишньої Російської імперії. Але основним місцем її роботи була Україна, де мешкала більша частина єврейського населення. Тільки в Києві в 1919—організація утримувала бл. 30 культурно-освітніх закладів: гімназію, вечірні школи, бібліотеки, клуби, Народний університет, Центральний архів, художню виставку, Педагогічний музей, дві студії — мистецьку і театральну ну, музичну школу, різні курси, книговидавництво зі складом і магазином та ін. Якщо влітку 1918 «Культурна Ліга» мала 27 відділень в Україні, то в кінці року — 120. Відділення були засновані й в Росії (навіть у Сибіру), Бессарабії, Криму, Литві.
Організація влаштовувала музичні концерти, літературні вечори і диспути, художні та книжкові виставки, тижні «Культурної Ліги», лекції, обговорення спектаклів, заходи для дітей, видавала різноманітну літературу, газети, дитячі журнали та книжки. їх ілюстрували відомі художники: М. Епштейн, Й. Чайков, М. Шагал, Н. Шифрін та ін.
У діяльності «Культурної Ліги» брали участь всі кращі представники єврейської творчої інтелігенції. Крім вищезазначених — письменники й літератори А. Веледницький, Д. Волкенштейн, Ш. Добін, Г. Казакевич, І. Кіпніс, А. Кушніров, Л. Рєзник, Е. Фінінберг, М. Хащеватський; скульптори й художники Б. Аронсон, І. Рибак; композитори, диригенти, музичні діячі М. Береговський, Д. Бертьє, М. Гозенпуд, М. Епельбаум, Є. Шейнін, Л. Штейнберг; режисер Е. Лойтер, актор і режисер С. Семдор (С. Голдштейн ); педагог Я. Рєзник та ін.
За масштабами і результатами діяльності «Культурна Ліга» стала найбільшою та найзначнішою культурно-просвітницькою організацією. З нею співпрацювали діячі української та російської культур. Вона зазнала періоди піднесень — 1918, лютий—серпень 1919, 1-а пол. 1920, 1922. Коли в лютому 1919 у Києві тимчасово було встановлено радянську владу, «Культурна Ліга» пішла на компроміс з нею, оскільки одержувала від неї матеріальну допомогу. Але організація не відповідала перед конкретним комісаром і змогла майже повністю здійснювати контроль над єврейськими культурними осередками. Відступаючи з Києва у серпні 1919, більшовики залишили їй 5 млн. крб. для того, щоб єврейські установи могли пережити окупацію білогвардійськими військами. Але після остаточного встановлення радянської влади в Києві в червні 1920 «Культурна Ліга» відчула на собі тиск тоталітарної системи на автономні громадські організації, які режим прагнув підкорити, пристосувати до своїх ідеологічних потреб. Внаслідок цього майже весь перший склад керівних органів «Культурної Ліги» виїхав за кордон. Головою ЦК було обрано І. Нусінова. В різні часи організацією керували також Ш. Добін і М. Кац.
Зловісну роль у долі єврейських організацій відіграли т. зв. єврейські секції при партійних, державних та комсомольських органах. Вони насаджували комуністичну ідеологію в усіх закладах «Культурної Ліги», на їх вимогу були ухвалені рішення про заборону в школах мови іврит (серпень 1920), націоналізовано друкарні «Культурної Ліги» (грудень 1920), скорочено постачання паперу, закрито єврейський Народний університет (кін. 1920), переобрано склад ЦК, внаслідок чого до нього потрапила більша частина комуністів, було заборонено одержувати допомогу від зарубіжних організацій, згодом — і від радянських, замінено керівництво бібліотекою, художньою студією і підпорядковано їх євсекціям. Було проведено кампанії «Суд над хедером», «Суд над сіонізмом» (1921) тощо. «Культурна Ліга» не могла проводити роботу без затвердження плану євсекціями Наросвіти та Київського губкому КП(б)У. В усіх її закладах ввели посаду політкомісара — цензора і наглядача, від якого залежало прийняття рішень. Було заборонено постановку п'єс більш як 260 авторів.
Все це мало тяжкі наслідки для «Культурної Ліги», яка опинилася до того ж у фінансовій кризі. На поч. 1925 вона припинила існування.
«Культурна Ліга» залишилася в історії єврейського народу як організація, що об'єднала навколо себе осередки єврейської культури, єврейську інтелігенцію, спрямувавши її духовно-моральний потенціал на служіння своєму народові. В її активі визначні досягнення в галузі культури та освіти: Народний університет (1918—20) — перший вищий єврейський навчальний заклад на терені колишньої Російської імперії та України, перший в Україні Музей пластичних мистецтв (1921), Державний єврейський театр у Харкові (1925), книговидавнича діяльність (було видру- ковано 344 назви підручників, художньої, політичної літератури, журналів, газет) тощо.
Тепер будинок перебуває на капітальному ремонті [1972].

 

Також на цій вулиці