Житловий будинок 1914, в якому проживав Шестов Л. І.

Десятинна, 8

 На червоній лінії забудови вулиці, біля будинку колишнього єпархіального жіночого училища, збудованого на цвинтарі Трьохсвятительської церкви. Садиба з великим фруктовим садом забудовувалася з серед. 19 ст. Будинок зведено власницею садиби Т. Давидовою-Балаховською дочкою київського цукрозаводчика.
Будинок п'ятиповерховий, цегляний, у плані П-подібний, на підвалі, з проїздом на подвір'я. Оформлений у стилі модерн. Планування неодноразово змінювалося. Композиція вуличного фасаду симетрична. Роль центральної осі відіграє гранчастий еркер на рівні другого — четвертого поверхів, бічні осі виділено розкріповками із заокругленими у плані балконами та широкими прорізами. Розкріповки увінчано трикутними фронтонами. Вертикальність тектоніки фасадної стіни підкреслюється витягнутими вікнами та розташованими поміж них лопатками. Стриманий архітектурний декор доповнюється ліпними декоративними рельєфними вставками і балконними огорожами. Дворовий фасад має напівкруглий у плані центральний ризаліт, що оперізується балконами та завершується зубчастим парапетом.
Будинок, який нависає над Подолом, своїм оригінальним силуетом нагадує середньовічну оборонну споруду. У квартирі власниці садиби, що займала весь третій поверх, проживав її брат — Д. Балаховський, який виконував обов'язки французького дипломатичного представника у Києві.
З липня 1918 до жовтня 1919 у Д. Балаховського мешкав його шурин Шестов Лев Ісаакович (справж. Шварцман; 1866—1938) — філософ-ідеаліст. Виступав із доповідями, лекціями, читав курс історії грецької філософії в Народному університеті, працював над книгою «Влада ключів». Наприкінці 1919 виїхав до Криму, звідки емігрував до Франції. 1919 у Балаховських жила Т. Скрябіна - вдова композитора О. Скрябіна. 1944—54 у будинку містилися студії радіопередач Комітету радіомовлення при Раді Народних Комісарів та Раді Міністрів УРСР, велися передачі «Говорить Київ». Неодноразово використовувався як резиденція партійних та державних керівників України, зокрема голови Ради Міністрів УРСР, першого секретаря ЦК Компартії України В. Щербицького [458].