Димитріївська Церква, серед. 18— серед. 19 ст.

Фрунзе, 8/6

На другому її ярусі було влаштовано теплу церкву, названу в ім'я св. Димитрія Ростовського (Тупгало Данило Савич; 1651 —1709) — письменника, цер-ковного і культурного діяча. 1830 дзвіницю капітально відремонтовано, 1865 до неї прибудовано цегляну однобанну церкву у формах архітектури дзвіниці. У 1930-х рр. верхні яруси дзвіниці, галерею та баню церкви розібрано. 1965 пристосовано під спортзал та з’єднано із сусіднім будинком школи критим одноповерховим переходом (арх. В. Корнєєва).

Прямокутна у плані, з вальмовим дахом, складається з двох різночасових об'ємів — нижнього ярусу дзвіниці та прилеглої до неї зі сходу однонавної гриапсидної церкви. Під церквою — неглибокий напівпідвал, перекритий напівциркульним склепінням з розпа-лубками. Фасади тиньковані. Споруда на високому цоколі, декорованому плоскими фільонками та нішами, завершується розвиненим бароковим профільованим антаблементом, розкріпованим пілястрами. У декорі фасадів використано мотиви, характерні для творчості І. Григоровича-Барського. Відповідно до внутрішнього планування фасади розчленовано рустованими лізенами з накладними парними пілястрами із своєрідними композитними капітелями, у декорі яких листя аканта замінено мотивами місцевої флори. У пряслах стін — вікна, облямовані бароковими вухатими лиштвами з лучковими сандриками складного профілю. Пишні картуші, у витонченому ліпленні яких химерно переплетені рослинні мотиви, завитки, стрічки та ґрона, доповнюють виразну пластику фасадів. Оздоблення інтер'єрів не збереглося. Пам'ятка є важливим композиційним елементом у забудові північно-західної частини Подолу [461].

  • Автор: Валентина Курмакова

Також на цій вулиці