Лісова школа, 1935

Гамарника, 60

При школі існував гуртожиток на 150 дітей. 1937 в будинку було поселе­но дітей республіканців-антифашистів, привезених з Іспанії. Після Великої Вітчизняної війни тут тимчасово роз­міщено німецьких спеціалістів-оптиків з відомої фірми «Карл Цейс». 1946 спо­руду перетворено на головний корпус військового санаторію «Пуща-Водиця», який спочатку був розрахований на 106 місць, згодом — на 150. У підваль­ному приміщенні обладнано водолікар­ню. 1980 до північно-західного бічного крила прибудовано одноповерховий кухонний блок і критий перехід на рівні другого поверху до нового п'яти­поверхового спального корпусу. Будинок дво-, триповерховий (частково з підвалами), цегляний, тинькований, у плані Н-подібний з ризалітами в центрі головного і тильного фасадів. Пере­криття пласкі, дахи вальмові та двос­хилі, криті листами хвилястого асбоцементу. Внутрішнє планування коридор­не однобічне з парадними та двома фланговими сходами в місцях приля­гання крил. Найзначніші великі при­міщення розташовані в центральній частині (вестибуль, актова зала на 110 місць — другий поверх, аптека і речовий склад — третій, на першому поверсі північно-західного крила — тризальна їдальня на 300 місць). Вирішений у формах конструктивізму з елементами неокласицизму радян­ської доби. Головний і тильний фасади побудовано за центрально-осьовою си­метричною схемою зі значно винесе­ними бічними двоповерховими крила­ми, які з вуличного боку обрамляють озеленений курдонер. У композиції до­мінує центральний об'єм, завершений третім (аттиковим) поверхом, розчле­нованим дрібним ритмом невеликих прямокутних віконець (на тильному фасаді аттиковий поверх відсутній). Середню — вхідну — частину виріше­но у вигляді триповерхової лоджії, оз­добленої в простінках гранчастими ко­лонами й фланкованої глухими пло­щинами з невеликими прямокутними вікнами другого поверху. Увінчує цент­ральний об'єм масивний, вирішений у традиціях неокласицизму антаблемент з накладним написом у фризі «Військо­вий санаторій Пуща-Водиця». Мотив гранчастих колон підхоплено в оформ­ленні двоярусних балконів-галерей на звернених у курдонер фасадах бічних крил, які з боку вулиці закінчуються глухими торцями. Інші фасадні площи­ни прорізано різноманітно згрупова­ними квадратними й прямокутни­ми вікнами з характерними для конст­руктивізму рамковим обрамленням та дрібним заскленням.

В інтер'єрі будинку привертає увагу вестибуль з зимовим садом, простір якого поділено квадратними пілонами та балюстрадним огородженням, що відокремлює коридори. В опорядженні сходових кліток застосовано штучний мармур, коридорів і окремих примі­щень — дубовий паркет.

Будинок, який репрезентує одну з 10 нових шкіл, зведених 1935, є зраз­ком перехідного етапу в розвитку ра­дянської архітектури.

В санаторії лікувалися та відпочивали Міністр оборони СРСР Маршал Радян­ського Союзу А. Гречко, командувач Київського військового округу генерал армії І. Герасимов, генерал армії В. Пе­тров та інші військові діячі.

Тепер — головний корпус Центрально­го військового санаторію Міністерства оборони України [1224].

Також на цій вулиці