Особняк Баккалинського П. С., 1901

Мельникова, 30

На червоній лінії забудови вулиці. Від вуличного хідника відокремлений вузьким газоном, обмеженим невисокою підпірною стіною, в якій влаштовано сходи до парадного входу. «Пустопорожню ділянку» землі придбав 1899 з публічних торгів підполковник у відставці П. Баккалинський — уродженець Київщини, учасник російсько-турецької війни 1877—78. За угодою, він мав збудувати у садибі цегляний будинок упродовж п'яти років. На плані, складеному 20 вересня 1901, вже показано будинок, служби, подвір'я і сад, який займав половину садиби. По смерті власника в 1908 (похований на Лук'янівському цвинтарі в Києві) особняк належав його нащадкам, за відомостями 1918 — Ф. Баккалинському, службовцю Акцизної управи. За радянської влади будинок було націоналізовано, в ньому містилися різні установи. Одноповерховий з дерев'яним мезоніном з боку подвір'я, цегляний, у плані Т-подібний.
Вирішений у стилі історизм з рисами неокласицизму. Весь пишний декор ви­конано в цеглі. Центр композиції симетричного головного фасаду — портал, фланкований безордерними пілястра­ми та енергійно прокресленим архі­вольтом. Такі самі пілястри на флангах фасаду. Обабіч входу з напівциркульною перемичкою — по три прямокутні вікна, обрамлені класицистичними лиштвами з високими прямими сандриками. Вище проходить фриз з кронштейнами, які підтримують карниз. Підвіконний гурт, фільонки (вер­тикальні у простінках та горизонтальні під вікнами) доповнюють насичену пластику фасаду. Вісь симетрії підкреслено також люкарною з трикутним фронтончиком та невеликим парапетом обабіч, розташованим вздовж краю двосхилого даху.
Будинок — цінний зразок житлової забудови Лук'янівки поч. 20 ст.
Тепер тут містяться державні установи.