З 1872 належала дружині купця О. Миславській, з 1893 — дворянці І. Обнинській. 1872 на замовлення О. Миславської звернений до вулиці триповерховий будинок перебудовано; на подвір'ї зведено два цегляні флігелі (не збереглися). Автор проекту — арх. О. Шіле. 1894 за проектом арх. В. Ніколаєва на замовлення І. Обнинської до будинку прибудовано два флігельні триповерхові крила (збереглося праве), на подвір'ї споруджено новий флігельний будинок і служби на місці старих. У глибині садиби було розбито сад. 1911 фасадний будинок підвищено до чотирьох з половиною поверхів, фасади перероблено в стилі модерн, вище за рельєфом прибудовано новий п'ятиповерховий об'єм у тому ж стилі (у будівництві брав участь арх. І. Ганф). У 1995—98 здійснено капітальний ремонт з внутрішнім переплануванням і надбудовою правої частини (архітектори В. Смирнов, Т. Григор'єва). На поч. 20 ст. частину приміщень займали магазин і склад аптекарських товарів, 2-а шпалерно-декоративна артіль, кінний виїзд і каретна майстерня купця 2-ї гільдії М. Масалітіна (службовий будинок), квартирував 21-й санітарний батальйон, пізніше відряджений на Далекий Схід для участі в російсько-японській війні 1904—05. Під час визвольних змагань 1917—21 у флігелі містилася українська друкарня.
Головний будинок (18-а). На червоній лінії забудови вулиці. П'ятиповерховий з цокольним поверхом, цегляний, тинькований під цеглу з розшивкою швів (під час останнього ремонту), цоколь облицьований керамічною плиткою, що імітує мурування. Загальний план П-подібний. Перекриття пласкі залізобетонні. Дах двосхилий з мансардою, критий бляхою. Будинок складається з двох різночасових (раніше й різних за висотою) частин-секцій, розділених у плані капітальною стіною, первісна з яких розташована нижче за рельєфом.
Споруджений у стилі модерн, але з різним архітектурним вирішенням фасадів. Нижня Г-подібна у плані секція, в основу якої покладено первісний об'єм, складалася з двох, тепер — з чотирьох квартир на поверсі. Симетричний фасад на 14 віконних осей п'ятидільний за композицією, основою якої є центральна та дві бічні розкріповки. Розкреслений міжповерховими гуртами, п’ятий (надбудований) поверх з квартирами у двох рівнях чітко відокремлений від старої частини карнизом великого виносу. Цокольний і перший поверхи рустовані. Бічні розкріповки розчленовано лопатками з характерними для модерну вертикальними прорізами на верхніх трьох поверхах. Головний вхід виділено площинним модерністичним порталом з трикутним щипцем, тинькованим під рваний камінь. Прямокутні й лучкові вікна оздоблено індивідуально на кожному поверсі. Замість прямокутних балконів обабіч центральної розкріповки зроблено нові, у плані трапецієподібної форми. Завдяки надбудові, що отримала пластичну форму завершення у дусі бароково-модерністичних традицій, первісний перепад висот між суміжними секціями було знівельовано.
Верхня п'ятиповерхова секція витягнута в бік подвір'я, у плані прямокутна, з асиметричними заглибленнями у бічних гранях. Розрахована первісно на дві, пізніше переобладнана на три квартири на поверсі. Семивіконний фасад має характерну для модерну асиметричну композицію. її акцентом є розташована ліворуч тривіконна розкріповка з аттиковим поверхом, увінчаним дугоподібним фронтоном з тридільним вікном та декоративними стовпчиками по флангах. У розкріповці влаштовано проїзд на подвір'я та вхід у секцію під спільним дугоподібним ліпленим гуртом, що спирається на рустовані бічні лопатки. Вікна прямокутні, видовжених пропорцій, оздоблені індивідуально на кожному поверсі. Чотиривіконна фасадна частина з великими балконами знизу включає два широкі вітринні прорізи, зверху була увінчана виступним площинним карнизом на кронштейнах (втрачені під час ремонту). Геометризований ліплений орнамент рослинного характеру застосовано у стрічці між вікнами третього поверху та в оздобленні верхніх частин цегляних стовпчиків парапету (металеві ґрати втрачено). Привертає увагу обробка проїзду і прилеглої до нього підпірної межової стіни.
В інтер'єрі вестибуля збереглися металеві ковані огородження сходів вишуканого візерунка та широкі профільовані дерев'яні поруччя. Оздоблення інтер'єрів квартир втрачено.
Будинок відзначається простотою й чистотою пропорцій, вишуканістю ар-хітектурного оздоблення у стилі модерн, а його надбудова є зразком сучасної стилізації форм історичної архітектури.
Службовий будинок (18-в). У глибині садиби.
Складається з одно- і двоповерхового об'ємів, цегляний, пофарбований, у плані близький до Г-подібного. Дах вальмовий, критий шифером. Одноповерховий об'єм оздоблений щипцем з трьома уступами. Двоповерхова частина акцентована лопатками, видовжені прямокутні вікна обрамлені широкими цегляними лиштвами.
Флігель (18-б). На подвір'ї, паралельно головному будинку. Двоповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Після ремонту 1995—98 надбудовано мансардний поверх у структурі високого даху. Перекриття пласкі.
Оформлений у цегляному стилі. Ризаліт головного входу розміром на один отвір вирішений асиметрично. Наріжжя ризаліту і будинку підкреслені лопатками, рустованими на першому поверсі, на верхньому — з накладними цегляними деталями. Вінцевий карниз - з дрібними зубчиками й поличками по верху. Композицію будинку доповнюють три фронтони аттикового поверху, що завершують ризаліт і бічні частини фасаду. Вони розчленовані пілястрами, оздоблені декоративними нішами й арковими прорізами вікон. На другому поверсі — широкі балкони з металевим мереживом ґрат. В інтер'єрі збереглися металеві огородження сходів.
Садиба — зразок досить поширеного у Києві прийому розташування малоповерхового флігельного будинку-особняка у тилу великого прибуткового будинку.
Тепер у будинку № 18-а на першому поверсі та в напівпідвалі магазин побутової техніки «Електроленд», у № 18-б офіси меблевої фірми, в № 18-в Українська автомобільна компанія БМ» [818].

• Ганф І.
,
• Григор'єва Т.
,
• Масалітін М.
,
• Миславська О.
,
• Ніколаєв В. М.
,
• Обнинська І.
,
• Смирнов В.
,
• Шіле О.