Київська фортеця – Казарма жандармського полку, 1843 - 47

Московська, 22

Будівництво здійснювалося під керівництвом генерал-майора О. Фреймана. Поруч з казармою були будинки манежу, стаєнь та кінського лазарету (не збереглися) жандармського полку.
Будинок первісно двоповерховий, цегляний, у плані — неповне півколо з розмахом крил бл. 140 м. Складався з перекритих коробовими склепіннями, анфіладно розташованих казематів- відсіків (тепер планування коридорне). Казарма розрахована на оборону 74 гарматами і 284 рушницями. Звернений до вул. Московської увігнутий фасад має віконні прорізи, характерні для стилю пізнього класицизму. Зовнішній фасад втратив фортечний характер. У 1960-х рр. надбудовано третій поверх.
З 1859 у казармі дислокувалися інженерні частини.
З цього будинку 18 листопада 1905 виступили на збройну демонстрацію солдати 4-го і 5-го понтонних та 14-го саперного батальйонів — учасники повстання саперів під керівництвом підпоручика Б. Жаданівського. Повстання спалахнуло 17 листопада, на-ступного дня солдати 3-ї саперної бригади, розташованої на Печерську, вийшли на вулиці міста, щоб об'єднатися з іншими військовими частинами та робітниками. На Галицькій пл. (тепер пл. Перемоги) повстанців було обстріляно, згодом проведено масові арешти.
У жовтні 1917, після повернення з фронту, в казармі було розташовано
1- й Український козацький піший полк ім. Б. Хмельницького, який був гвардією Української Центральної Ради. Під час вуличних боїв у Києві в січні 1918 богданівці з вікон казарми вели бій з повсталим «Арсеналом». Згодом полк пройшов усю громадянську війну і був інтернований поляками у 1920. Після Великої Вітчизняної війни 1941 — 45 рр. тут містилися навчальні заклади, в 1960-х рр. пристосовано для виробничих потреб заводу «Арсенал». Перед спорудою зведено житловий будинок, який закрив її фасад з боку вул. Московської.
1947 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку учасникам повстання 1905 (1964 замінено на гранітну) [611]. 

Також на цій вулиці