Покровська церква, 18—19 ст.

Покровська, 7

Назва храму походить від свята Покрови Пресвятої Богородиці православної церкви (14 жовтня), встановленого в пам'ять події, яка сталася у Константинополі в серед. 10 ст. в ході війни Візантійської імперії з сарацинами, коли місту загрожувала небезпека. В цей день св. Андрій Юродивий та його учень Єпифаній перебували у Влахернському храмі під час всенощної і побачили в небі Божу Матір з сонмом святих, яка молилася за мир і розпростерла свою покрову (омофор) над християнами. Підбадьорені цим з'явленням греки перемогли сарацинів. Свято Покрови поширилося в Україні вже з 11 ст., а козаки визнали Святу Покрову своєю захисницею і будували на її честь храми.

Садиба з трьох боків обмежена вулицями Покровською, Боричів Тік і пров. Покровським. Сучасних абрисів ділянка набула внаслідок перепланування Подолу після пожежі 1811 (раніше вхід до садиби був із заходу). 1861 обнесена огорожею, вхід зі східного боку з вул. Покровської вирішено у вигляді П-подібної в плані цегляної брами, яка включає проїзд та дві хвіртки. Огорожа вздовж вул. Покровської й частково — пров. Покровського — металева, на цегляних стовпах, з цегляним ажурним цоколем; за господарським в'їздом та на вул. Боричів Тік зроблена у вигляді глухого цегляного муру. З півдня садиба прилягає до подвір'я будинку Стрельбицького, нині резиденції посла Сполучених Штатів Америки в Україні. Частину території до 1930-х рр. займав цвинтар. Браму та огорожу відреставровано 1980 (автор проекту О. Лисенко). Ансамбль відіграє домінантну роль в забудові Подолу.

Також на цій вулиці