Садиба кін. 19 — поч 20 ст., в якій проживав Дорошкевич О. К.

Саксаганського, 61/17

Головний будинок, 1917—18. З боку вул. Саксаганського шестиповерховий, з боку вул. Тарасівської семиповерховий, з проїздом на подвір'я, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, двосекційний. Перекриття пласкі залізобетонні. Дах двосхилий, з шиферним покриттям. Перший поверх призначався для торговельних приміщень. Під час капітальних ремонтів перепланований, цоколь і нижній поверх на вул. Тарасівській облицьовано полірованим гранітом.

Оздоблений у стилі пізнього модерну. В об'ємній композиції будинку домінує наріжна частина зі зрізаним кутом, підкресленим невеликим порталом входу в магазин, низкою балконів, у завершенні — ефектним модерністичним аттиком. Симетрична побудова двох чолових фасадів сформована центральними й фланговими розкріповками, увінчаними трикутними та прямими аттиками. Важливу роль в архітектурному вирішенні відіграють різноманітні за формою і пропорціями віконні прорізи: прямокутні (дво- і тристулкові), аркові (акцентують розкріповки на рівні п'ятого — шостого поверхів), оригінальні парні вікна із заокругленими зверху зовнішніми кутами. У пластичному оздобленні застосовано цегляний і ліплений декор: руст і рустовані архівольти (над арковими вікнами), подвійні хрести (у підвіконнях п'ятого поверху), виступні площинні надвіконні й підвіконні деталі, вписані у квадрат, ліплені розетки-вставки, горизонтальні орнаментовані смуги на наріжній частині тощо. На позбавлених декору тильних фасадах виділяються два напівкруглі ризаліти сходів з ліфтовими шахтами. У сходових клітках збереглися модерністичні металеві огородження та метласька плитка на підлозі.

Архітектура споруди відзначається лаконізмом і вишуканістю об'ємно-планувального та декоративно-пластичного вирішення, що в комплексі з вдалим розташуванням на перехресті вулиць перетворює її на один з найяскравіших зразків забудови свого часу.

Флігель, кін. 19 ст. У глибині подвір'я, паралельно вул. Саксаганського, з боку вул. Тарасівської прилягає до крила головного будинку. Чотириповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний. Перекриття пласкі, дах односхилий, з бляшаним покриттям. Оздоблений у стилі історизм із застосуванням неоренесансного цегляного декору. Асиметрію головного фасаду визначає розташований на лівому фланзі вхідний ризаліт, увінчаний ступінчастим аттиком з центральним трикутним фронтоном. Вікна прямокутні. У пластичному оздобленні застосовано руст, міжповерхові та вінцевий карнизи, поодинокі (на ризаліті) й подвійні пілястрочки обабіч вікон четвертого поверху.

Будинок — типова для свого часу житлова споруда.

Садиба — зразок різночасової щільної забудови, що не отримала стилістичної єдності.

У 1920-х рр. в квартирі № 9 проживав Дорошкевич Олександр Костянтинович (1889—1946) — літературознавець, критик, педагог, громадський діяч. 1916 18 — голова департаменту середніх шкіл Міністерства народної освіти, один із засновників і редакторів журналу «Вільна українська школа». В ці роки викладав у Київському інституті народної освіти (з 1921), секретар (1921), позаштатний постійний співробітник секції вищої школи Науково-педагогічної комісії ВУАН (з 1923). У 1926-30 — керівник Київської філії науково-дослідного інституту Т. Шевченка і комісії нового українського письменства. Через репресії змушений виїхати на Урал. Повернувся у Київ 1943, працював в університеті та Інституті літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. Досліджував літературу 19 ст., творчість І. Карпенка-Карого, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Рильського, В. Самійленка, І. Франка, Т. Шевченка та інших українських письменників. Автор підручників: «20—40-і рр. в

українській літературі» (1922), «Українська література» (1922). «Підручник історії української літератури» витримав п'ять видань у 1924—30.

Тепер на першому поверсі головного будинку магазин, у цокольному — установа [1356].

Автор: Віктор Завада, Тетяна Осташко, Тетяна Трегубова

Садиба кін. 19 — поч 20 ст., в якій проживав Дорошкевич О. К.

Також на цій вулиці