Житловий будинок, кін. 19 ст.

Саксаганського, 93-б

 У 1890–99 ділянка належала дружині надвірного радника Н. Хандожко та її нащадкам. 1892 за проектом арх. М. Гарденіна на червоній лінії забудови вулиці зведено двоповерховий з напівпідвалом дерев'яний житловий будинок, пізніше обкладений цеглою (№ 93). До 1899, ймовірно, за проектом арх. А.-Ф. Краусса споруджено двоповерховий флігель (№ 93-б) змішаної цегляно-дерев'яної конструкції.

У головному будинку садиби (№ 93) в 1898–1904 проживав з родиною письменник, театральний, громадський діяч М. Старицький; його дочки: М. Старицька – актриса, режисер, педагог; Л. Старицька-Черняхівська – письменниця, літературний критик, громадська діячка (двічі репресована). 1920 обидві будівлі було передано житловому кооперативу «Січнівка», після Великої Вітчизняної війни використовувалися установами. За Постановою Ради Міністрів УРСР від 24 липня 1987 садибу передано Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. Через незадовільний технічний стан головний будинок (№ 93) у 1990-х рр. розібрано, в 2001 відновлено з цегли у первісному вигляді («Укрпроектреставрація», головний архітектор проекту наукової реконструкції Є. Рубцов). Нова споруда не має архітектурно-історичної цінності.

Двоповерховий з підвалом, перший поверх цегляний, другий дерев'яний, обкладений цеглою, пофарбований, у плані Т-подібний, з проїздом на лівому фланзі, що порушує симетрію загальної побудови. Дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі історизм з рисами неоренесансу (із застосуванням лише цегляного декору). Акцентом головного фасаду є ризаліт входу, завершений тридільним аттиком з трикутним центральним щипцем і круглим слуховим віконцем. Наріжжя ризаліту та проїзд виділено лопатками. Міжповерховий гурт і карниз оздоблено смужками зубців і сухариків. Додаткові горизонтальні лінії утворюють підвіконні гурти. Вікна прямокутні, обрамлені простими лиштвами, на першому поверсі – з замковими каменями. Підвіконня декоровано фільонками, які на першому поверсі заповнено поребриком. Будинок – зразок рядової житлової забудови міста кін. 19 – поч. 20 ст. Тепер використовується під офіс СП «Укрінтерцукор». Проектом реставрації передбачено пристосування приміщень під театральну вітальню та виставкові зали музею [1307].

 

  • Автор: Тетяна Трегубова.

Також на цій вулиці