Складається з двох будинків на червоних лініях забудови провулків Т. Шевченка та Михайлівського (№ 13/21 і 13/21-б) і флігеля в глибині забудови (№ 13/21-в). Історія садиби відома з 1859, коли за духовним заповітом родового дворянина А. Вишневського вона перейшла до його нащадків. 1874 майно придбав київський купець В. Мазченко. На той час у садибі розташовувалися дерев'яний одноповерховий будинок на кам'яному напівповерсі, дерев'яний флігель на кам'яному півповерсі, одноповерхові дерев'яні сараї, стайня, комора, погріб. В глибині садиби попід схилом був садок. 1875 на замовлення домовласника за проектом арх. П. Спарро на подвір'ї споруджено триповерховий з мансардою цегляний флігель (сучасна адреса — № 13/21-в), одноповерхові цегляні нежитлові приміщення, одноповерховий з мансардою флігель (не збереглись). За даними 1876, садиба була підключена до водогону, подвір'я наполовину вимощено каменем, садибу огороджено кам'яною стінкою, та частково парканом з дерев'яними воротами. 1887 на замовлення домовласника арх. А.-Ф. Краусс склав проект цегляного наріжного двоповерхового будинку (не реалізовано) та, ймовірно, існуючого будинку на пров. Михайлівському (сучасний № 13/21-б). 1892 після смерті господаря садиба перейшла у власність до його дружини О. Мазченко, яка продала її родовому дворянину М. Іконникову. На його замовлення 1899 за проектом арх. В. Ніколаєва зведено наріжний чотириповерховий цегляний будинок (сучасний № 13/21). З 1906 садибою володіли Д. Карпенко, його нащадки та Київське кредитне товариство.

Ж и т л о в и й б у д и н о к, 1899 (№ 13/21). Чоловий фасад розташований вздовж пров. Т. Шевченка, торець виходить на пров. Михайлівський. Чотири-, п'ятиповерховий, за рахунок перепаду рельєфу, цегляний, пофарбований у плані складної конфігурації, двосекційний. Перекриття пласкі, дах вальмовий бляшаний Оздоблений у цегляному стилі. Чоловий фасад симетричний з центральним проїздом на подвір'я. Обабіч містяться ризаліти на один віконний проріз, підкреслені знизу рустованими лопатками на третьому—четвертому поверхах, пілястрами. Вікна двостулкові, з лучковими перемичками. Міжвіконні простінки на другому—четвертому поверхах оздоблено рустованими пілястрами; підвіконня — прямокутними нішами (другий, четвертий поверхи) та виступними цегляними деталями. Надвіконня декоровано мереживом зуб-чиків (другий, четвертий поверхи) та замковими каменями (перший—третій поверхи). Вінцевий карниз містить смужку сухариків. Аттики ризалітів підкреслені мереживом аркових деталей Збереглися дерев'яні різьблені двері парадного входу до другої секції. Рустований торцевий фасад членовано по вертикалі трьома рядами вікон та одним рядом бленд.
В інтер'єрі збереглися металеві огородження сходів ажурного рисунка, притаманного для кін. 19 ст. Оздоблення інтер'єрів квартир повністю втрачено.
Будинок — характерний зразок житлової споруди у цегляному стилі.
Житловий будинок, кін. 19 ст.(№ 13/21-б). Прилягає до будинку № 13/21 з боку пров. Михайлівського. Триповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний. Виконаний у цегляному стилі. Чоловий фасад має асиметричну композицію, підкреслену розміщенням входу у будинок на лівому фланзі та потрійним вікном другого поверху на лівому. Другий поверх оздоблений лопатками з подвійним рустом. Вікна — двостулкові, мають лиштви з прямими сандриками, отороченими мереживом цегляних зубчиків на верхніх поверхах та замкові камені на першому. Вінцевий карниз оздоблено зубчиками. Над входом — двосхилий металевий піддашок на металевих витонченого малюнка кронштейнах. Дворовий фасад вирішено лаконічно. Оформлення інтер'єрів не збереглось.
Будинок — складова частина забудови пров. Михайлівського біля високої підпірної стіни зі сходами на вул. Ірининську.
Ф л і г е л ь, 1875 (№ 13/21-в). На подвір'ї, паралельно провулку. Триповерховий з мансардою, цегляний, фарбований, у плані ускладненої прямокутної форми. Первісна коридорна схема планування збережена. Вирішений у цегляному стилі. Чоловий фасад за проектом мав симетричну композицію. Тепер у зв'язку з переплануванням першого поверху симетрія дещо порушена. Основа композиції — два бічні ризаліти на три вікна, що виступають над дахом. Горизонтальні членування формують гурти над першим та третім поверхами. Вікна — двостулкові, прямокутні, в мансарді — укорочені. Міжвіконні простінки другого та третього поверхів декоровані вертикальними фільонками, підвіконня другого поверху — горизонтальними нішами. Над віками другого поверху та мансарди проходить смуга меандру. Ризаліти на рівні мансардного поверху мають вузькі прорізи, оздоблені зигзагоподібними деталями та поребриком. Вінцевий карниз складається з поличок. Торцевий фасад з боку пров. Михайлівського оформлено як торець ризаліту.
Флігель є складовою частиною садиби, вирішеної у цегляному стилі.
Тепер у № 13/21 на першому поверсі містяться фірми; в № 13/21-б — адмінприміщення фірм та МП «Укрпромбудмаш», в № 13/21-в — Товариство винахідників та раціоналізаторів при Київській міській раді, Міжнародний благодійний фонд «Дітям Чорнобиля», ВАТ «Енергоспецкомплектбуд», МП «Калина», Всеукраїнський комітет захисту прав людини, Київський міський історико-патріотичний клуб «Пошук» [2028].