Садиба, 1-а пол. 19 ст.

Г. Сковороди, 21-а

До 1823 наріжна частина садиби з двоповерховим житловим будинком (№ 21-а) належала А. Брюкашевській, яка продала її (будівлі, сад, земля пл. 845 кв. сажнів) купцю 3-ї гільдії М. Давидову. Він заклав на ділянці дерев’яну дьогтьову крамничку. 1851 це володіння разом із сусідньою ділянкою на Набережно-Хрещатицькій вулці придбав купець І. Войтенко, який замість дерев’яної спорудив цегляну крамницю. Його син Ф. Войтенко провів значні будівельні роботи: 1858 за проектом арх. М. Самонова одноповерхові крамниці (№ 21-б) перебудовано з добудовою окремого двоповерхового об’єму, призначеного, можливо, для контор (№ 21-в). Увесь комплекс дістав назву «кам’яні магазини купця Войтенка», де торгували промисловими товарами. З 1867 його власником став промисловець М. Ріхерт, за якого над магазинами зведено другий поверх, до будинку контор з тилу прибудовано двоповерхову будівлю (№ 21-г, не має архітектурної цінності). Комплекс називався «крамниці купця Ріхерта». З 1874-75 садиба переходить до землевласника Жуковського, з 1884 – дворянки Т. Войнич-Сяноженцькій. На межі століть тут розмістилася «Торгова фірма Гольштейн і Рабинович», яка торгувала технічним і мастильним приладдям для пароплавів, склом, кришталем, цеглою, кахлями, печами й пічним приладдям.

Житловий будинок, перша чверть 19 ст. (№ 21-а). Наріжний, на червоних лініях забудови вулиць. Зведений за типовим проектом. У 1980-х рр. проведено капітальний ремонт.

Двоповерховий, цегляний, призматичний, завершений чотирисхилим дахом з бляшаною покрівлею. Планування змінено. Перекриття пласкі. Збудований у стилі класицизм. Тиньковані фасади – з чітким ярусним членуванням та характерною для стилю непарною кількістю віконних осей. Нижній поверх рустовано, гладенький верхній завершено фризом і розвиненим профільованим карнизом, у фризі, над і під вікнами прикрашено декоративними нішками. Прямокутні віконні прорізи увінчують горизонтальні сандрики, об’єднані над трійками центральних вікон другого поверху в спільні карнизи, які підтримують модульйони.

Крамниці, 2-а пол. 19 ст. (№ 21-б). На червоній лінії забудови Набережно-Хрещатицької вулиці. Корпус двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, видовжений по фронту забудови набережної під двосхилим дахом. Частий ритм прямокутних вікон і тепер замурованих вхідних отворів підкреслено в простінках лопатками, канелюрованими на рівні першого поверху і фільончастими – на другому. Головний вхід (закладено) на центральній осі головного фасаду виділено лучковою аркою та парами лопаток обабіч. Невеликі вікна другого поверху оздоблено рамковими лиштвами та горизонтальними сандриками.

Контора, 1852 (№ 21-в). На червоній лінії забудови набережної. Прилягає до північного торця корпусу крамниць. Будинок двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з чотирисхилим вкритим бляхою дахом. Головний фасад тиньковано. Його основною архітектурною темою є мотив арки, який на нижньому поверсі простежується в архівольтах над прямокутними вікнами, на верхньому – у півциркульних перемичках здвоєних вікон під спільними сандриками. Поле люнетів над трьома центральними прорізами заповнено ліпленим орнаментом.

Первісне планування будівель і оздоблення приміщень не збереглися.

Поряд із зразково класицистичним будинком скромні за своєю архітектурою класицистично-ремінісцентні споруди утворюють цікавий комплекс міської садиби житлового і торговельного призначення, що відображає початковий період розвитку капіталістичного устрою. Тепер тут містяться державні установи.

Також на цій вулиці