Житловий будинок 1899—1900, в якому проживав Ляскоронський В. Г.

Велика Житомирська, 38

Чотириповерховий, цегляний, у плані Т-подібний, односекційний, нижній поверх з великими вітринами й бічним проїздом, композиція головного фасаду симетрична, з двома бічними ризалітами малого виносу з балконами. Ризаліти акцентовано трикутними фронтонами і кінцевими вежами у вигляді зрізаних пірамід у стилістиці французького ренесансу 16 ст. У вирішенні фасаду активну роль відіграє поєднання прямокутних і аркових віконних прорізів, розміщених на рівні четвертого поверху.

Вхід до будинку по центру також підкреслено арковою перемичкою. Пишна пластика фасаду сформована цегляним декором і різноманітними за рисунком гіпсовими деталями у стилі ренесанс – замковими каменями віконних перемичок, міжповерховими тягами, орнаментальними вставками рослинного характеру, скульптурними голівками у круглих нішах бічних фронтонів. Добре збереглися первісні опуклі ажурні грати балконів, над вхідними дверима – невеликий вітраж.

Будинок – один з кращих зразків архітектурної течії кін. 19 ст., яка у спеціальній літературі одержала назву київського ренесансу.

1903 у цьому будинку (квартира №3) мешкала вчителька О. Дмитрієва. На її адресу надходили конспіративні листи для Бюро Організаційного комітету (ОК) зі скликання ІІ з'їзду РСДРП (з березня 1903 містилося у Києві) від соціал-демократичних організацій з різних міст Росії. Адреса одночасно була і явочною квартирою Бюро ОК. У будинку меншала також сім'я Леонтьєвих, діячів Київської організації РСДРП. Тут бували члени ОК: Т. Запорожець, Р. Землячка, П. Красиков. Ф. Ленгнік, Т. Михайлов.

З серпня 1901 до серед. 1909, 1922–28 у квартирі №1 цього будинку проживав Ляскоронський Василь Григорович (1859–1928) – історик, археолог, нумізмат, громадський діяч. 1891 – 1907 – викладач історії і географії 3-ї гімназії, 1907–09 – приват-доцент на кафедрі російської історії Київського університету св. Володимира, 1909–22 – професор Ніжинського історико-філологічного інституту. У 1922–24 – професор Археологічного інституту в Києві, завідувач нумізматичного відділу Музейного містечка у Лаврі. Брав активну участь у роботі ВУАН – Археологічного комітету, історичної секції, зокрема в Комісії Києва і Правобережжя. 1927 здійснив археологічні дослідження Золотих воріт. Автор праць: «Городища, кургани та змійові вали» (1899, 1905), «Гійом-Левассер де Боплан і його історико-географічні праці про Південну Росію» (1901), «Минуле. м.Трипілля» (1903), «Київський Вишгород в удільно-вічевий час» (1913), «Римські монети, які знайдено на території м. Києва» (1927) та ін. [271].

 

Також на цій вулиці