Будинок громадського призначення, 1937—38

Верховинна, 13

Одно-, двоповерховий з підвалами, цегляний, побілений, у плані Т-подібний. Дахи вальмові та двосхилі, криті шифером. Міжповерхові перекриття із залізобетонних плит. Внутрішнє планування коридорне: у головному двоповерховому об'ємі — однорядне, у перпендикулярному до нього тильному одноповерховому — дворядне. Стильове рішення витримано у формах неокласицизму радянської доби з деякими ремінісцентними елементами конструктивізму.
Найрепрезентативнішою частиною симетричної за композицією споруди є головний фасад. В його центрі міститься огороджена балюстрадою двоярусна галерея-тераса зі стовпчиками на другому поверсі та квадратними у плані опорами, завершеними спрощеними капітелями й розетками — на першому. Прямокутний отвір головного входу по осі фасаду прикрашений рамковим порталом з орнаментальним ліпленням. Рідко розставлені прямокутні вікна обрамлені ледь прокресленою П-подібною лиштвою і підвіконними «дзеркалами», потужні вертикалі поповерхових опор галерей врівноважено горизонталями стрічкового невисокого цоколю, профільованого тягнутого карниза, міжповерхового гурту. Такий самий характер має оформлення тильного та бічних фасадів.
В опорядженні інтер'єрів головна увага приділена комунікаційним приміщенням, розташованим вздовж центральної осі. Підлоги вестибуля і розподільчого ходу (2-й поверх) виконано зі штучного каменю. Розгалужені тримаршові сходи мають балюстрадне огородження й орнаментальне ліплене оздоблення нижніх площин маршових полотен.
Споруда є характерним архітектурним твором кін. 1930-х рр. з виразними стильовими ознаками.
Тепер тут медичний заклад.