Пам'ятник Чубарю В. Я. 1970 (демонтовано)

Відрадний просп.

Чубар Влас Якович (1891 —1939) — політичний, радянський державний діяч. Народився і розпочав трудовий шлях в Україні. Учасник жовтневого перевороту в Петрограді. 1919 працював у Києві уповноваженим ВРНГ РСФРР в Україні, з грудня 1919 — голова Оргбюро з відбудови промисловості України, з 1920 — голова УРНГ, одночасно з грудня 1921 — Центрального правління кам'яновугільної промисловості Донбасу. З 1923 спочатку заступник, 1923—34 — голова РНК УСРР, очолював Комітет сприяння Дніпробуду при ВУЦВК (з 1926). Виступив послідовним провідником курсу індустріалізації, суцільної колективізації сільського господарства, брав участь у чистках державного апарату. За нього Україна пережила найстрашніший голодомор 1932—33. В 1927 був одним з ініціаторів фабрикації т. зв. націоналістичного ухилу, виступав проти М. Скрипника, М. Хвильового, О. Шумського як провідників процесу українізації. 1934—38 — заступник голови РНК СРСР і Ради праці та оборони, 1937 за сумісництвом — нарком фінансів. 1937 заарештований. Розстріляний. Пам'ятник репрезентує певну новаційну тенденцію розвитку монументальної пластики. Портретні твори у станковій та монументальній скульптурі 1960—70-х рр. тяжіють до станковізації, інтимізації образу, до формально-композиційного укрупнення портрета-погруддя, іноді виокремлювався лише фрагмент обличчя. Такі новації позначилися й на пам'ятникові

В. Чубарю. Фронтально зорієнтоване бронзове погруддя з легким поворотом голови ліворуч, з асиметричним плечовим зрізом неправильною трапецією встановлено на призматичному постаменті з червоного граніту і гранітному стилобаті. Завдяки високому постаменту, на чоловому боці якого анотаційний напис, а також укрупненню погруддя пам'ятник не губиться в міському довкіллі. Цьому сприяє «трибунний» характер образного вирішення, що відповідає поширеній тоді міфологемі провідної ролі компартії в історичній долі народу. Характер портретованого розкрито завдяки застосуванню реалістичної пластики, проте скульптору не вдалося уникнути уніфікованої прямолінійності у відтворенні т. зв. революційного пафосу