Садиба, 1867 — поч. 20 ст.

Володимирська, 41/27.

На наріж­ній ділянці вулиць Володимирської і Прорізної, у ряді щільної периметральної забудови кварталу. Склада­ється з двох будинків.

Садиба започаткована у 1860-і рр. згід­но з проектом планування вул. Про­різної на місці оборонних валів Старокиївської фортеці. Першим з відомих її власників був чиновник Я. Мощинський. До 1867 відноситься будівництво в садибі наріжного двоповерхового житлового будинку, що поклав поча­ток всьому комплексу. 1880 садиба пе­рейшла у власність київського купця, кравця П. Оскерка. На його замовлення 1883 техніком-будівельником А. Крауссом зведена триповерхова прибудова до споруди з боку вул. Прорізної (№ 27), 1884 А. Краусс склав також проект надбудови третього поверху над наріжним об'ємом із зміною його фасадів. Таким чином, з двох різноча­сових і різноповерхових споруд утво­рився єдиний триповерховий будинок.

На рубежі 19—20 ст. частина садиби на вул. Володимирській, що належала у 1880-і рр. князю М. Рєпніну, була приєднана до наріжної. У 1900-і рр. на ній споруджено чотириповерховий прибутковий будинок.

Усі будинки декоровано у формах неоренесансу. Триповерховий (з подвір'я чотириповерховий) наріжний будинок цегля­ний, тинькований. У плані — П-подібна двоквартирна секція з централь­ним, виділеним еркером, сходовим вуз­лом. Первісний двоповерховий об'єм (1867) був виконаний у стриманих, близьких до класицизму формах. На першому поверсі були широкі от­вори входів до магазинів з тридільним різьбленим заповненням, на дру­гому поверсі — наріжний балкон на консолях. Після перебудов 1883—84 фасади будинку одержали неоренесансний декор, основним мотивом якого є пілястри корінфського ордера, що об'єднували другий і третій по­верхи. Через акцентне розташування у забудові наріжна частина комплексу була виділена ошатнішим оформленням. Наріжжя з вузьким глухим ерке­ром увінчувала невелика вежа з банею вишуканої форми (втрачена у 1930— 50-х рр.). Осі симетрії на обох фасадах завершено фронтонами з рельєфами в тимпанах. Численні ліпні деталі, які частково збереглися,— маскарони, гір­лянди, меандрові вставки, декоративні консолі під карнизом тощо, а також вміщена в нішах еркера кругла скульп­тура — надавали фасадам будинку м'я­кого пластичного ефекту. Металеві грати балюстради з вертикальних пру­тів з опорними стовпами не зберег­лися.

Прибутковий будинок на вул. Володи­мирській збудований на поч. 20 ст. Чотириповерховий, на підвалі, односекційний, з однією семикімнатною квартирою на кожному поверсі. Фасад з рисами неоренесансу виконано з вра­хуванням форм декору наріжного бу­динку. Має тридільну симетричну композицію з двома бічними риза­літами невеликого виносу, виділеними на третьому—четвертому поверхах ка- нелюрованими пілястрами композит­ного ордера. Високі вікна верхніх по­верхів обрамлено лиштвами різної форми з високою вінцевою частиною. По центру — ряд балконів. Вирізняючись стильовою єдністю, ком­плекс прибуткових будинків належить до одного з найкращих ансамблів Києва на межі 19—20 ст. у забудові вулиць Володимирської і Прорізної. Первісно на верхніх поверхах містилися квартири, на перших — п'ять крамниць, швейне ательє і аптека (існу­вала до серед. 1980-х рр.); підвали були зайняті частково житлом, а також складами аптекарських товарів, погре­бами й пральнею [358].

  • Автор: Марія Кадомська, Тетяна Скібіцька

Також на цій вулиці