Житловий будинок рубежу 19–20 ст., в якому проживали Брадтман Е. П., Кобелєв О. В., Макарченко О. Ф. та інші.

Володимирська, 48-а

У цьому будинку проживали відомі діячі науки і культури.

У 1910-і рр.– Брадтман Едуард Петрович (1856–1918) – міський архітектор Києва (1898–1915), автор проектів багатьох споруд, житлових будинків на вулицях Архітектора Городецького, 9 і 15 (у співавт. з Г. Шлейфером); Б. Хмельницького, 10; школи на вул. Фрунзе 164 (у співавт. з В. Кричевським) тощо.

У 1910-і рр.– Кобелєв Олександр Васильович (1860–1942) – архітектор. У цей час за його проектами у Києві споруджено Селянський поземельний і Дворянський земельний банки (вул. Володимирська, 10). Вищі жіночі курси (вул. О. Гончара, 55-а), будинок Київського відділення Російського технічного товариства (вул. О. Гончара, 55-6).

У 1961–87 в квартирі № 23 – Короїд Олексій Степанович (1911–88) – економіст, чл.-кор. АН УРСР (з 1961). У ці роки заступник директора Інституту економіки АН УРСР (1955–65), голова Відділу суспільних наук АН УРСР (1957–63). У 1965–72 – ректор, з 1972 – завідувач кафедри Київського інституту народного господарства. Розробляв проблеми політичної економії, науково-технічного прогресу, комплексного розвитку продуктивних сил України.

У 1960–70-і рр. у квартирі № 5 – Макарченко Олександр Федорович (1903–79) – нейрофізіолог, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1965). У цей період – завідувач відділу Інституту фізіології АН УРСР, 1956– 66 – директор цього закладу. Одночасно – голова Відділу біологічних наук АН УРСР (1961 –62), віце-президент АН УРСР (1962–63). Досліджував проблеми впливу кори головного мозку на біохімічний склад крові, зміни нервової системи при інтоксикації.

У 1920–30-і рр. у квартирі № 8 – Обремський Всеволод Адольфович (1871–1940) – архітектор, цивільний інженер, педагог. Брав участь у проектуванні Київського політехнічного інституту, спорудженні й відбудові багатьох будинків у Київській та Чернігівській губерніях. Бл. 40 років викладав у КПІ та інших закладах, організатор і керівник архітектурного факультету КПІ (1920–30), у 1930– 35 – завідувач кафедри Київського інженерно-будівельного інституту..

1943–52 у квартирі № 5 – Стражеско Микола Дмитрович (1876–1952)–терапевт, акад. АН УРСР (з 1934) і АН СРСР (з 1943), акад. АМН СРСР (з 1944), заслужений діяч науки (з 1934), Герой Соціалістичної Праці (1947), творець наукової школи в галузі кардіології. 1943 повернувся у визволений Київ і доклав чимало зусиль для відродження створеного ним у 1936 Українського НДІ клінічної медицини, що перетворився потім на великий кардіологічний центр (тепер – Український НДІ кардіології ім. М. Стражеска). Одночасно очолював факультетську терапевтичну клініку Київського медичного інституту (1929–52). Автор понад 260 наукових праць, присвячених питанням клінічної й теоретичної медицини, багато з яких одержали світове визнання. Був членом ученої ради Міністерства охорони здоров'я СРСР і УРСР, Українського терапевтичного товариства. Ім'ям вченого названо вулицю в Києві, на території інституту встановлено пам'ятник.

1954 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку з білого мармуру на пошанування М. Стражеска (арх. І. Шмульсон); 1992 замінено бронзовою (ск. М. Рапай, арх. В. Єлізаров).

Автор: В’ячеслав Горбик, Ярослава Докучаєва

Житловий будинок рубежу 19–20 ст., в якому проживали Брадтман Е. П., Кобелєв О. В., Макарченко О. Ф. та інші.

Також на цій вулиці