Хотівське городище, кін. 6—5 ст. до н. е.
Відоме з праці І. Фундуклея «Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии» (Київ, 1848). Історик В. Антонович пов'язував його з давньоруським містом-фортецею Звенигородом, згаданим в Іпатіївському літописі. Проте, дослідження Є. Покровської 1948 та Є. Петровської 1965-67 не підтвердили цієї думки. Городище мало замкнену систему захисту у вигляді валу (максимальна вис. — 4,0 м), що зберігся лише на східному, північному та західному мисах. Насипні укріплення були посилені ескарпом верхньої частини схилів торба, де розміщувалося городище. Нижню частину ескарпу обмежувала горизонтальна берма (шир. — 6,0—10,0 м). Підошву пагорба, вірогідно, оточував широкий рів із валом перед ним. Городище не мало суцільної забудови. Залишки напівземлянок (пл. — 24,0 кв. м) та наземних жител з дерев'яною основою стін, обмазаних глиною, виявлено лише вздовж внутрішнього боку валу. Зібрано кухонну та столову кераміку: ліплені прямостінні банки та горщики з опуклими боками, відігнутими назовні вінцями, орнаментовані розчленованими валиками під вінцями. Миски — з загнутою всередину верхньою частиною. Лощені грушоподібні черпаки чорното та бурого забарвлення. Уламки стінок розфарбованих амфор та чорнолакового кіліка — грецького гончарного посуду. Металеві вироби: залізні ножі та шила, бронзові цвяхоподібні шпильки та вістря восьми стріл різних типів. Незважаючи на атиповість стріл, є підстави вбачати в них залишки зброї нападників, оскільки ці артефакти знайдено біля внутрішнього краю валу, і вони могли належати до одного проміжку часу. Найцікавішою є знахідка кістяного фрагмента руків'я дзеркала (?), на залощеній поверхні якото вирізано фігурку пантери чи барса з підібраними лапами. Знайдені кістки тварин свідчать, що в стаді домінували коні та свині, розводили також велику та дрібну ротату худобу. Мешканці городища полювали на турів, лосів, ведмедів, кабанів, бобрів, зайців та лисиць.
Небіжчиків, мабуть, ховали у Пирогівському могильнику за 2 км від городища.
Матеріали зберігаються в Інституті археології НАН України.