Кваліфікується як селище відкритого типу. Входило до кола поселень, що складали південно-західну околицю стародавнього Києва, пізніше поблизу проходив стародавній поштовий тракт на Васильків, ймовірно, розташований там же, де й давньоруські торгові шляхи на південь та південний захід. Не виключено, що поселення було одним з сіл, які розміщувалися вздовж чи поблизу такого шляху. Відкрила і досліджувала М. Сергєєва 1991 (стаціонарні рятівні роботи), 2000–03 (розвідки та спостереження за земляними роботами). Обстежено ділянку навколо котловану заг. пл. бл. 1 тис. кв. м. Можливо, мало більшу площу, знищене ровами 20 ст. та лісонасадженнями. Культурний шар зберігся на незначній ділянці, коливається від 0,5 до 1,0 м; розташовувався під дерном у вигляді темного гумусованого ґрунту. Виявлено плями обпаленої глини; частково досліджено три давньоруські будівлі 11–12 ст., знайдено давньоруську кераміку.
Будівля № 1, кін. 11 ст. Майже знищена. Зберігся вхід у вигляді прибудови та фрагмент стовпчика північного наріжжя споруди. Прибудова заглиблена в ґрунт на 0,3 м від рівня виявлення. Долівка основного приміщення лежала на глибині 0,62 м від рівня виявлення, місцями збереглися залишки дерев'яної підлоги. Піч, розташована у ближчому від входу лівому куті, збереглася на повну висоту. Склепіння в центрі обвалилося; залишки знайдено на черені. Піч глинобитна, особливістю є не куполоподібний, а плаский верх. Розміри по нижній частині: 147 х 120 см, по верху: 120 х 90 см. Заг. вис. від підлоги – 56 см, від поду – 47 см. Виявлено два рівні черені (товщина – 9 см). Верхній складався з глиняної обмазки, під якою був прошарок битої кераміки. Нижній, за конструкцією і розмірами ідентичний верхньому, лежав безпосередньо на долівці будівлі. Під піч заходили кінці дощок підлоги.
Будівля № 2, 1-а пол. 12 ст. Перекривала будівлю № 1, збереглася частково. Розташовувалася безпосередньо на поверхні, піч не виявлена, можливо, не збереглася. Довжина північно-західної стіни – бл. 4,0 м. У північному наріжжі збереглися відбитки замка зрубу.
Будівля № 3, кін. 11 ст. На відстані 2,0 м на захід від будівлі № 1. Досліджено східну частину. Потужність заповнення, що збереглося (за західною стінкою котловану), – 0,5–0,6 м, заглиблена в материковий пісок на 20 см. Північно-східну стіну простежено на 3,5 м (загальна довжина, ймовірно, становила 4,0 м). Піч глинобитна, збереглася на 44 см, по стінці профіль читався на вис. 75 см. Ширина в основі (частина, що вціліла) – 36 см. Челюсті повернено на південний схід. Підлога дерев'яна, горіла, збереглась у вигляді вуглистого прошарку.
Тепер пам'ятка – під приватними городами, інтенсивно розорюється. Матеріали зберігаються в Інституті археології НАН України [1723].