Перша документальна згадка, що збереглася, — копія доку­менту 1401, в якому йдеться, що жінка-шинкарка («баба») за прізвиськами Бісова баба, Шалена баба заповідала своє майно, розташоване неподалік Сирця, Домініканському монастирю. Пізніше ця назва закріпилася за яром і всією місцевістю. 1647 тут згадано сло­бідку Романів міст (з часом зникла). У межах Києва — з 18 ст. Під час на­цистської окупації Києва на території сучасного Сирецького парку в цій міс­цевості відбувалися масові страти гро­мадян (див. ст. 329). На поч. 1950-х рр. у верхній частині Бабиного Яру було влаштовано штучну водойму (викорис­товувалася під час виробництва цегли). Прорив її дамби внаслідок сильної зли­ви і порушення технічних умов під час будівництва дамби призвели до відомої Куренівської трагедії 13 березня 1961, під час якої загинуло багато людей. Після її ліквідації на цьому місці роз­плановано парк, по центру Бабиного Яру 1961 прокладено нову ділянку вул. Мельникова (між вулицями Оран­жерейною та О. Теліги). Назву Бабин Яр до 1952 мала сусідня вул. Ольжича, що дало підставу окремим історикам для помилкових тверджень про існу­вання історичного Бабиного Яру саме по її трасі (адже кінцева частина цієї вулиці також проходить через яр).