Складалася з двох частин: більшої — на правому березі р. Либідь, що входила до Київського пов., і меншої — на лівому березі Либеді (болотисті сіножаті) — в межах Києва. 3агальна площа хутора з лісом і чагарником згодом досягла 62 десятин 571 кв. сажня. На хуторі розташовува­лися житлові споруди, землянки, сараї (каретний і для худоби), льодовня, цег­ляна піч, лазня, колодязі, фруктовий сад, город, гумно. 3 хутора йшла дорога на Протасів яр. Хутір був влаштований на землі, призначеній місту під вигін, тому за користування землею С. Бай­ков щорічно сплачував в казну 124 крб. Після смерті власника (1848) його спад­коємець — племінник К. Байков відмо­вився від утримання хутора, тому 1851 царським указом хутір передано Вій­ськово-інженерному відомству. Спад­коємці С. Байкова (племінник і дві пле­мінниці) одержали грошову компенса­цію у 313 крб. 30 коп. 1881 територію хутора включено до Либідської полі­цейської частини Києва, 1918 — до складу Києва. Байкова хутір став дже­релом інших топонімів: Байкова гора, Байкова гай, Байкова яр, Байкова міст, вул. Байкова, Байковий цвинтар, 3абайков'є.         

• Байков С.