Березняки

Назва «Березняк» походить, очевидно, від березового гаю, що існу­вав у цій місцевості. В центрі Берез­няків — урочище Тельбин, таку саму назву мали річка, затока й озеро. Під 1694 в архівних джерелах і літерату­рі трапляються назви річки й озера: «Тельбін», «Телбін», «Тербін», «Телбин», «Телбен», «Тербина», «Тельбухино». Походження назви невідомо, нау­ковці вважають її неслов'янською. Су­часний дослідник А. Желєзний бачить у багатьох українських топонімах тюркський слід. Він звертає увагу на «рослинний» характер назв деяких лівобережних урочищ і поселень: Осокорки, Березняки, Вишеньки. За його версією, тюркське «тал» означає «вер­ба», а «бин» — тисяча, тобто гідронім Талбин (Тельбин) — це «тисяча верб», що характеризує вигляд урочища в ми­нулому. З опису р. Тельбин 1780 випли­ває, що вона витікала з р. Чорторий, текла на південь, далі через с. Кухміс­терська слобідка і навпроти с. Позняки впадала в Дніпро. До 1903 Березняки входили до Броварської, 1903—23 — до Микільсько-Слобідської волості Остерського пов. Чернігівської губ. У складі Києва — з 1923, остаточно — з 1927. Житловий масив забудований на місці хутора і Кухмістерської слобідки у 1960—70-х рр. Композиційне ядро ма­сиву — парк зі спортивною зоною, спортивний манеж (1979).