Ці хутори, або землі, на яких вони були розташовані, мали назви: «3емля по річці Борщовці», «біля Борщовки поле», «3емля Праведницька, або Мильковщина», «Селище Химоновське над річкою Борщовкою» і т. ін. Поступово землі під загальною назвою «Борщовка» переходили у влас­ність київських монастирів, а із загаль­ної назви утворилося п'ять Борщагівок за числом володарів-монастирів: Михайлівська, Софійська, Микільська, Братська і Петропавлівська. 3годом ці маєтки перетворилися на села, найбільшим з яких була Борщагівка Петропавлівська. Стосовно топоніму «Борщагівка» історик 19 ст. Л. Похилевич зробив висновок: «Борщагівкою названо... від того, що на ній (річ­ці — М. Р.) були розташовані хутори, які постачали ченців городиною, для борщу необхідною». Але сучасні на­уковці вказують на те, що р. Борщагівка згадується раніше, ніж селище Борщагівка. На її берегах було багато рос­лин під назвою «борщівка». Це слово праслов'янського походження означало «кислий». Отже, від назви рослини ут­ворилася назва річки, а від неї — назва поселення, а не навпаки. За іншою думкою, назва річки походить від осно­ви «борщаг», значення якої не з'ясова­не. З періоду середньовіччя документів про Борщагівки збереглося мало. Це — підтверджувальні грамоти королів, кня­зів, митрополитів монастирям на ці землі. В опису 1686 майже всі Борща­гівки згадані як «пусті селища», ймо­вірно, спустошені після воєн в Україні 2 пол. 17 ст. На поч. 18 ст. у всіх Борщагівках налічувалося лише 22 двори. Тільки з цього часу починається їх справжнє заселення. Населення займа­лося в основному городництвом, мен­ше — хліборобством, розведенням дрібної худоби, промислів не було, сіяли жито, овес, просо, йшли на за­робіток до Києва. Після секуляризації церковних земель 1786 селяни потра­пили до казни і стали державними. У ст. населення невпинно зростало, особливо в пореформений час: 1885 в усіх Борщагівках — 2223 жителі, 1890 - 3512, 1896 — 4218, 1913 — 5702. До Борщагівки входили до Білогородської, потім — до Микільсько-Бор- щагівської волості Київського пов. Ки­ївської губ., 1923—27 — до Будаївського, 1927—30 — до Київського р-нів Ки­ївського округу, 1930—37 — до Київсь­кої приміської смуги, з 1937 — до Київ­ського (Святошинського) р-ну Київсь­кої обл. 1932 у Борщагівках налічувало­ся 1242 господарства та 6719 жителів, п'ять городньо-молочних радгоспів з пл. 2707 га, які постачали продукцію до Києва. Під час голодомору 1933 у Біличах, Михайлівській, Микільській та Братській Бощагівках померло до 1 тис. жителів.

У кін. 1960-х рр. почалося будівництво Микільсько-Борщагівського житлово­го масиву пл. 423,5 га з житловим фон­дом 875,5 тис. кв. м і населенням 120 тис. жителів (ці показники вже давно перевищено). Офіційно с. Микільська Борщагівка включено до меж міста 30 серпня 1971. До Києва увійшли також села Братська та Михайлівська Борщагівки. Села Петропавлівська та Софійська Борщагівки — у складі Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

Борщагівка Братська — історична міс­цевість, село. Була розташована між сучасними лінією залізниці Київ—Фас­тів і Кільцевою дорогою. Головні ма­гістралі — вулиці Я. Качури, М. Трублаїні, Симиренка. За одними даними, 1633 козацький гетьман І. Петрижицький віддав Братському Богоявленському монастиреві в довічне володіння с-ще Борщагівка, яка одержала назву «Братська». За іншими даними, за часів Речі Посполитої с. Борщагівка на р. Бор­щагівка належала церкві Здвиження Чесного Хреста Господнього, потім — священикові М. Іванову (або Іванови­чу), а після його смерті з дозволу польського короля Владислава IV переуступлене 1638 Софронію, ігумену Брат­ського монастиря. Це підтверджувало­ся королівськими грамотами 1640, 1650 і 1670. В опису 1686 згадане як «пусте селище», нове заселення почалося з поч. 18 ст. У цей час тут було чотири двори, 1756 — вісім, 1766 — 13. Насе­лення складалося з селян, міщан, духівництва, солдатів. Жили переважно з городництва. До 1835 тут були гребля і млин; хутір з лісом, садом, ставком й альтанкою. В селі відпочивали ченці, влітку — студенти Київської духовної академії.

Борщагівка Микільська — історична місцевість, село на правому березі р. Борщагівка. У 19 ст. поблизу виявле­но городище пл. 6 десятин. 1497 ці зем­лі одержав від литовського великого князя Олександра київський Пустинно-Микільський монастир (звідки й на­зва). 1686 згадується як «пусте сели­ще», у 18 ст. — як заселене. 1730 за­фіксовано п'ять дворів, 1756 — 28, 1766 - 96. Під час секуляризації церковних земель 1786 у селі налічувалося 54 жи­телі, 1880 — 78, 1913 — 546. Населення жило переважно з городництва, хлібо­робство мало значно менше значення. Біля Микільської Борщагівки в 19 ст. існували залишки артилерійської бата­реї, встановленої тут 1819 під час вій­ськових маневрів у присутності росій­ського імператора Олександра І та ге­нерал-фельдмаршала М. Барклая де Толлі. В радянський час село зростало: 1923 — 126 дворів, 591 житель; 1932 — 636 жителів. Городньо-молочний рад­госп постачав продукти до Києва. Під час голодомору 1933 померло 270 жи­телів. По війні в селі працювали відділ радгоспу «Совки», завод хіміко-фармацевтичних препаратів і агро-хімічна на­сіннєва лабораторія. До 1923 Борщагів­ка Микільська входила до Микільсько- Борщагівської волості Київського пов. Київської губ.; 1923—27 — до Будаївсь- кого, 1927—30 — до Київського р-нів Київського округу; 1930—37 — до Київської приміської смуги, з 1937 — у складі Києво-Святошинського р-ну Ки­ївської обл.; 1971 включена в межі Ки­єва. Основна забудова житлового маси­ву під однойменною назвою здійснена 77. Головні магістралі — просп. 50-річчя Жовтня, бульвари М. Кольцо­ва, Р. Роллана, вул. Зодчих.

Борщагівка Михайлівська — історич­на місцевість, село. Пролягає між Брат­ською Борщагівкою, житловим маси­вом Південна Борщагівка, промзоною, залізницями Київ—Коростень і Київ— Фастів. Подарована Свято-Михайлівсь­кому Золотоверхому монастирю (звід­си й назва) київським князем Святополком (онуком Ярослава Мудрого) на поч. 12 ст. (деякі сучасні науковці запе­речують цей акт і стверджують, що це пізніша вигадка ченців). Перша і най­давніша з п'яти Борщагівок, що являла собою не тільки «землю Борщовську», але й селище, що зафіксовано в пізні­ших документах. Належність його мо­настиреві підтверджувалася грамотами польських королів і російських царів 1578, 1646, 1700 та ін. 1686 згадується як «пусте селище». Нове залюднення села почалось у 18 ст.: від двох хат на початку століття до 26 у 1723. У 1766 — 65 жителів, 219 голів худоби, основне заняття жителів — хліборобство. На час секуляризації церковних земель — 105 жителів. У 19 ст. населення зростало, особливо після реформи 1861: 1880 — 117 жителів, 1895 — 53 двори і 541 житель, 1913 — 609 жителів. До 1923 село входило до Микіль сько-Борщагівської волості Київського пов. Київської губ. 1923 у ньому налічу­валося 160 дворів і 689 жителів, 1931 — 879 жителів. Як і інші Борщагівки, по­стачало до Києва молочно-городні про­дукти. Під час голодомору 1933 насе­лення зменшилось майже на 300 чо­ловік. 1930—37 входило до Київської приміської смуги, з 1937 до включення в межі Києва на поч. 1970-х рр. — до Києво-Святошинського р-ну Київської обл. Тепер села не існує, його знесено в процесі забудови промислової зони і житлового масиву Південна Бор­щагівка.