Назва походить від довжини та первісного використання під орне поле. Перша згадка – в записі київського підкоморія Андрія Немирича від 17 квітня 1517 про віддачу цих земель біля брами Пустинно-Микільського монастиря, що належали Печерському монастирю, саме Пустинно-Микільській обителі. У серед. 18 ст. Довгу ниву передали під казенну забудову з щорічною виплатою по 300 крб. за збиток монастирю. За даними 1751, тут було заселено військовими нижчих чинів 47 дворів.