Горенка
Вперше згадане 1760 як урочище у володінні Києво-Межигірського монастиря, 1765 — як хутір (монастирське подвір'я) з населенням 21 чоловік, 1838 — як селище із сукновальнею на р. Горенка. Історик Л. Похилевич описав 1869 Горенку як селище на р. Котурка з населенням 189 чоловік, частину яких складали київські міщани, при цьому подав його під двома назвами — Горянка і Папірня. За дослідженням філолога І. Желєзняк, слово «котор» — індоєвропейського походження й означає струмок, потік, канаву. Найчастіше Котур згадується в документах 16—19 ст., зокрема в грамоті польського короля Сигізмунда І річка фігурує як Котор і Горенка. 1923 місцевість включено в межі Києва, того ж року відокремлено від міста. Входила до Київської приміської смуги, з 1937 у складі Києво-Святошинського р-ну Київської обл. У 1910—80-х рр. існували вулиця і провулок Горенські в Святошині, вул. Котурська — у с-щі Пуща-Водиця (ліквідовані під час перепланування районів).
