Кинь-Грусть
На той час місцевість належала графу Г. Кушелеву-Безбородьку (включала хутір, ліс, ставки), згодом – його спадкоємцям, у 1-й третині 19 ст. – полковнику М. Бегічеву, з 1838 – П. і М. Лукашевичам, які звели великий будинок, насадили унікальний фруктовий сад, утримували власний кріпацький оркестр, котрий давав публічні концерти. 1867 площа садиби дорівнювала 36 десятинам 1066 кв. сажням, тут були розміщені оранжереї, теплиці і велика бальна зала. У межах Києва – з 1833. Є відомості, що ця садиба в різний час належала також київському віце-губернатору П. Селецькому, графу О. Бобринському та ін. У кін. 19 ст. її придбав Кульженко Стефан Васильович (1836 – 1906) – видавець, меценат української культури, після чого місцевість почала фігурувати під назвою «Дача Кульженка». Тут він побудував будинки для робітників власної друкарні, влітку відпочивав і сам. Ділянки також здавали в найм й давали прибуток. За радянського часу територія Кинь-Грусті була передана сільгосптресту, тут містився будинок відпочинку друкарів, з 1928 – санаторій хворих на сухоти. У кін. 1950-х рр. тут розпочато зведення Вишгородського, з 1970 – Мінського житлових масивів.
