Китаєве
На думку деяких дослідників (у т. ч. М. Максимовича) Китаєве тотожне літописному Пересічину, що згадується в Іпатіївському літописі під 1154 і 1161. Походження назви – від збудованого тут у 9 ст. давньоруського городища, що розміщувалося на височині між ланцюгом озер і сучасною вул. Червонопрапорною (тюркське «китай» – укріплення, стіна). Археологічними дослідженнями виявлено археологічний комплекс 9 – 13 ст., який включає городище (зруйноване 1240, пізніше тут створено печерний монастир); курганний могильник, що складається з трьох груп (налічував бл. 400 насипів, досліджено бл. 30), і поселення (див ст. 216). За деякими твердженнями, поселення у Китаєві з'явилося не пізніше 8 ст., а Китаївські печери були прориті в 6 – 7 ст. і належали грецькій факторії Кіос, але поновлені в 11 ст. для створення православного печерного монастиря. Сучасні дослідники вважають, що Китаївську пустинь, підпорядковану Києво-Печерській лаврі, створено в 16 ст. (див. ст. 215). Її основна забудова, на відміну від городища, яке на той час вже не існувало, розташована з протилежного, північно-західного берега озерного ланцюга. 1716 коштом київського генерал-губернатора Д. Голіцина в пустині було зведено дерев'яну церкву св. Сергія Радонезького, трапезну і келії. З часом дерев'яні споруди замінено кам'яними. 1767 зведено Свято-Троїцьку церкву (арх. С. Ковнір). 1829 – 32 споруджено надбрамну дзвіницю (ймовірно, за проектом арх. А. Меленського). За положенням 1786, Китаївська пустинь мала перетворитися на притулок для лаврських ченців похилого віку і містити загальнолаврський цвинтар. Водночас тут було розгорнуто й інтенсивну господарську діяльність – рибне господарство, садівництво, збудовано свічковий завод, а на свято св. Трійці влаштовувався ярмарок. 1853 Китаївську пустинь перейменовано на Свято-Троїцьку. Тут розвивався і житловий сектор. Для джерел 19 – поч. 20 ст. властиве суперечливе, дещо розширене визначення територіальних меж місцевості: вона фігурує і як частина с. Мишоловка, і як така, що включає в себе значну частину сусіднього Корчуватого (1912 до її території зараховано вул. Набережну, що належить до Корчуватого, хутір Коник і місцевість Попове поле). 1920 майно Китаївського хутора конфісковано на користь сільради с. Мишоловка. 1925 Китаєве ще фігурує як окреме село, в якому організовано сільгоспкооператив «Огородник», 1937 – як хутір, на території якого створено будинок інвалідів. Надалі як поселення із самостійним статусом Китаєве не згадується. Китаївську пустинь за радянської влади ліквідовано, її споруди використовувалися не за призначенням, більшу частину цвинтаря зруйновано. 1993 монастир відновлено як Китаївський пустинницький скит Української православної церкви.
