Видубичі

Версія сумнівна через те, що статуя мала дерев'яний тулуб, очевид­но, порожній всередині, який мав на­повнитися водою і потонути, а не про­пливти до цього місця понад 1 км. Більш вірогідним є припущення, що в цій місцевості «видибали» — пристава­ли до берега човни. Підставою для та­кої думки є наявність урочища Видобивате, яке існувало біля р. Руда (поблизу містечка Бурти Черкаського пов.) ще в 19 ст. Місцевість згадується в літописах шд 1070, 1090, 1097, 1154 у зв'язку з різними подіями, які тут відбувалися. У 2-й пол. 11 ст. київський князь Всево­лод Ярославич заснував поблизу своєї заміської резиденції (Красний двір) Видубицький Свято-Михайлівський мона­стир, що зберігся до наших днів (див. ст. 68). 1162 на Видубичах зупинявся волинський князь Мстислав Ізяславич на шляху з Пересопниці. Від Наддніп­рянського шосе до монастиря веде вул. Видубицька, яка виникла, ймо­вірно, ще за часів Київської Русі.