Виноградар

Назва пов'язана з процвітанням тут виноградного господарства. Підне­сення київського виноградарства на поч. 20 ст. пов'язане з діяльністю перського підданого — садівника І. Бе­каса (Бекасова). 1907 він орендував в урочищі Вітряні гори, між дачею Павлушенка, садівництвом Крістера й уро­чищем Западинка, 16 ділянок землі пл. 17 дес. 951 кв. сажень терміном на 24 роки для розведення винограду. І. Бе­кас довгий час мав магазин на вул. Володимирській, 46, де продавав свій ви­ноград, який давав добрі врожаї. За йо­го прикладом орендували ділянки під виноград також Абрамов, К. Авер'янц, М. Лукінський, С. Піранов та ін. Засно­вані тут виноградники стали основою для розвитку виноградарства у ра­дянський час. 1932—37 на Вітряних го­рах існував колгосп «Вітряні гори», 1935 у ньому під виноградом було 49 га і планувалося щороку додавати 25— 30 га. В колгоспі працювало 100 робіт­ників, направлених київським Будин­ком народів Сходу, представників 13 національностей: українці, росіяни, євреї, татари, караїми, греки, китайці, лезгини, поляки, білоруси та ін. Кол­госп було закрито у січні 1937. Незаба­ром виник новий колгосп «Виногра­дар», де 1939 працювало 167 чоловік. Після його ліквідації в 1957 почали за­непадати виноградники. Основну забу­дову житлового масиву Виноградар здійснено 1974—79.