Андріївська церква, 1747—62 (архіт., іст. мист.) Андріївський уз­віз, 23. На краю правого підвищеного берега Дніпра, відіграє (з боку річки) роль основної архітектурної домінан­ти в панорамі західної (старокиївської) частини міста, органічно вписується в її ландшафт.

Житловий будинок 1956, в яко­му проживали Гречина М. Г., Холостенко М. В. (іст.). Вул. Прорізна, 13. У глибині кварталу. Споруджено за проектом арх. В. Суворова. Шести-, се­миповерховий, чотирисекційний, цег­ляний, вхідні портали оформлено бе­тонними деталями.

Китаївська пустинь, 16—20 ст. (архіт., іст.). Вул. Китаївська, 15—32. Вниз за течією Дніпра, за 9 км від центру Києва, в урочищі Китаєве, на підвищеному березі ставка, оточеного пагорбами, порослими лісом.

Братський Богоявленський Монастир і Київська Академія, 16 -20 ст. (архіт., іст., мист.). Контрактова пл., 3. Займає квартал між Контрактовою пл., вулицями Г. Сковороди, Волоською та Іллінською, формує забудову центральної частини Подолу. Являє собою комплекс споруд, зведених у різний час.

Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».

Велика лаврська дзвіниця, 1731—45 (архіт., іст., мист.). Корпус № 81. Зведено на захід від собору Успіння Пресвятої Богородиці. Головна висотна домінанта в об'ємно-просторовій композиції архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври, відіграє провідну роль у панорамі право-бережної частини міста з боку Дніпра. Розташування зумовлено історичною традицією: тут на площі існували більш ранні дерев'яні дзвіниці. 

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Кухня Трапезної палати, кінець 17-19 ст. (корпус № 85). Над південним підпірним муром верхньої території Лаври, впритул до Трапезної палати (корпус № 29) і церкви Благовіщення Пресвятій Богородиці (корпус № 86), які разом з корпусом № 30 утворюють один з численних дворів монастиря.

Ближні печери, 11—20 ст. (археол., архіт., іст., мист.). Під верхньою територією Лаври, на південно-східному виступі пагорба, відокремленого від території Дальніх печер глибокою долиною. До головного подвір'я на терасі ведуть дерев'яна галерея, що починається біля нижньої (Печерної, або південної) брами верхньої території Лаври, та узвіз, який відгалужується від дороги на Дальні печери та йде повз огорожі саду. 

Дзвіннця церкви Різдва Пресвятої Богороднці, 1761 (архіт.). Корпус № 62. На захід від церкви, разом з якою відіграє провідну роль в ансамблі наземних споруд Дальніх печер, входить як надбрамна в систему оборонного муру нижньої території Лаври серед. 19 ст., який прилягає з півночі та півдня. Авторство споруди довгий час приписувалося різним будівничим: С. Ковніру, Й.-Г. Шеделю, І. Григоровичу-Барському, В. Фрідеріче.