Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Келії крилошан 1720-21, в яких проживав Флавіан (Приходько) (корпус № 3). Між Свято-Троїцькою надбрамною церквою і Великою лаврською дзвіницею, вздовж напрямку руху від Святої брами до собору Успіння Пресвятої Богородиці, з півдня обмежують і формують простір парадного проходу до соборної площі Лаври.

Мур підпірний Д. де Боскета, серед. 18 ст. (архіт.). Корпуси № 77, 77-а, 77-б. На схилі пагорба, з півдня і сходу обмежує терасу комплексу Ближніх печер. Найдавніші зображення дерев'яних укріплень схилів ближньопечерного пагорба збереглися на плані монастиря Афанасія (Кальнофойського), опублікованому 1638 у «Тератургімі», на панорамному зображенні Лаври 1651 худ. А. ван Вестерфельда, на планах 1674 архімандрита Лаври Інокентія (Ґізеля), 1695 — полковника І. Ушакова.

Галерея з входом у Дальні печери, 1898 (архіт.). Корпус № 66. У південно-східній частині Лаври, на крутосхилі. Починається на східному боці площі Дальніх печер, поєднана з підземною частиною вхідних приміщень до печер на межі з корпусом № 73. 

Огорожа монастирського саду, 1904 (архіт.). Корпус № 44-а. На межі тротуару вздовж шляху, що веде до Ближніх печер, від верхньої ділянки оборонного муру 1840-х рр. (корпус № 93) до келій братських над льохом (корпус № 44), на крутому схилі.