Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Вежа Північна («Малярна»), 1838-41 (корпус № 17). На північно-східному наріжжі оборонного муру верхньої території Лаври, між церквою Всіх Святих над Економічною брамою та Онуфріївською (Палатною) вежею. Західний фасад вежі з боку подвір'я перекрито корпусами № 16 та № 18.

Келії братські, 1830-і рр. (архіт.). Корпус № 48. Східним (торцевим) фасадом прилягає до притвору церкви Здвиження Чесного Хреста Господнього. Споруджено 1836 як келії ченців Ближніх печер за проектом військового інж. І. Дзичканця. У зв'язку з відсутністю на території Ближніх печер теплої церкви Духовний собор 1839 вирішив влаштувати її на другому поверсі корпусу. 

Дальні печери, 11—12 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На крайній південній частині, на високому наддніпрянському пагорбі, верхня відмітка якого нижча на 15 м від соборної площі Лаври. Забудова розташована на трьох рівнях. Відіграє важливу роль в архітектурному ансамблі Лаври та міській панорамі з боку Дніпра.