Простягається вздовж вулиць Лисогірської і частини просп. Науки (з прилеглими вулицями і провулками). Прилягає до місцевостей Лиса гора, Корчувате, Китаєве, Мишоловка і до Голосіївського лісу. Біля Багринової гори досліджено Корчуватський мо­гильник зарубинецької культури пл. бл. 7 тис. кв. м (кін. 3 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.). Виявлено також пам'ятки пізньо-трипільської доби, кістки мамонта. Походження назви невідоме. Як селище Багринів гора згадується ще за часів Київської Русі, коли воно було подаро­ване київським князем Всеволодом Ярославичем Видубицькому монасти­рю. Володіння підтверджене 1504 гра­мотою митрополита Київського Йосипа ІІ Солтана. 1580 більшу частину Багри­нової гори було здано в оренду світ­ським особам. У складі Києва — з 1923, остаточно — з 1933. У східній частині місцевості (вулиці Лисогірська, Пано­рамна, Ракетна) в 1950-х рр. збудовано селище Багринів (одноповерхові при­ватні будинки), яке 1956—57 мало на­зву — селище Хрущова, з 1957 — сели­ще Жовтневе. Назву вул. Багринова у 1952рр. мала сучасна вул. Адмірала Ушакова (у південній частині Багрино­вої гори).

• Всеволод Ярославич
,
• Йосип ІІ Солтан
,
• сели­ще Жовтневе
,
• селище Хрущова