В документах 1506, 1509, 1516 згадується назва р. Дарниця ра­ніше однойменного поселення. У 18 ст. йдеться вже про хутір Дарницький, розташований, вірогідно, в районі су­часної вул. Празької, де її перетинає брудний струмок — канава, що зали­шилася від колишньої р. Дарниця. За даними 1766, на хуторі був один двір, дві хати, одна комора. Жили мельник з дружиною і два робітники. До 1786 ці землі належали київському Пустинно-Микільському монастиреві. 1859 у «хуторі казенному при озері Дарниць­кому» зафіксовано також один двір. Станом на 1897 тут налічувалося де­сять дворів, 12 жителів; 1917 — 290 дворів, 2007 жителів; 1923 — 2711 жи­телів; 1932 — 407 дворів, 5056 жите­лів. У 1860-х рр. будувалася залізниця Курськ—Київ, яка в грудні 1868 дійшла до Броварів, у серпні 1869 стала до ладу дільниця Бровари—Лівий берег. Саме тоді в Дарниці Старій з'явився перший залізничний об'єкт — «Роз'їзд № 12». На поч. 20 ст. тут було п'ять вулиць. Одна з них — вул. Бориспільська (су­часна вул. Празька) перетинала заліз­ницю і по Бориспільському шляху (сучасна вул. Бориспільська) йшла до м. Бориспіль. Походження назви Дар­ниця достеменно не відоме, ймовірно від слова «дар». За версією дослідника А. Железного, назва поселення похо­дить від назви р. Дарниця. В деяких тюркських мовах поняття «річка» ви­ражено словом «даріа» (Аму-Дар'я — Мати річка). Дарниця Нова. На землях, що належали київському Пустинно-Микільському монастиреві праворуч від залізниці, 1896 виникло дачне сели­ще Нова Дарниця (на відміну від Ста­рої Дарниці — більш давньої частини), коли 43 особи взяли в оренду 80 діля­нок пл. бл. 800 кв. сажнів кожна. З ча­сом тут проклали 12 широких, прямих вулиць. На той час це була суха, здоро­ва місцевість, з піщаним ґрунтом і чу­довим великим лісом. 1897 забудовано 40 ділянок, 1898 — майже 60, цього ж року нарізали ще 80 ділянок. Сполу­чення з містом здійснювалося дачними поїздами. Купалися дачники або в ку­пальнях, або в Дніпрі, до якого ходили спеціальні дачні поїзди. В селищі з'яви­лися церква св. Феодосія (зруйнована в 1950-х рр.), аптека, пошта, буфет, теле­фон, парк, залізничний театр тощо. За даними 1909, у селищі налічувалося 134 дачні ділянки, 1901 — 917 жителів, 1917 - 153 володіння і 3003 жителя. Зрос­тання селища і побудова залізниці Київ—Полтава (введена в експлуатацію 1902) привели до змін в залізничному господарстві. З 15 червня 1896 Дарниця Нова — пункт зупинки для поїздів, 1900 закінчено будівництво вокзалу, 1905 дозволено операції з перевезення вантажів і багажу, 1915 дільниця ст. Дарниця — Київ ІІ стала залізничним вузлом. У радянський час зростання продовжувалося. 1932 — 242 володіння і 3178 жителів, 1939 — 11674 жителя. Перетворення Дарниці на великий промисловий район Києва відбулося в роки довоєнних п'ятирічок, коли було побудовано Дарницький вагоноремонт­ний завод (ДВРЗ), Рембазу № 7, завод «Вулкан» (Регенератно-гумовий завод), Хімфармзавод, Дарницький шовковий комбінат, комбінат штучного волокна, Лісохімкомбінат, Авторемзавод та інші підприємства, загалом — до 20. Напе­редодні Великої Вітчизняної війни в Старій та Новій Дарниці проживало 75—85 тис. жителів у 18 населених пунктах. В адміністративному відно­шенні вони до 1903 входили до складу Броварської, 1903—23 — до Микільсько-Слобідської волості Остерського пов. Чернігівської губ. 1923 включені до Броварського р-ну Київського ок­ругу і одночасно до меж Києва, тому адміністративний статус був невпорядкований. 1927 їх остаточно приєднано до Києва, 1935 утворено Дарницький р-н міста, до складу якого включено 18 населених пунктів лівобережжя, 1969 від нього відокремлено Дніпровський р-н, 1987 — Ватутінський і Харків­ський. Під час Великої Вітчизняної вій­ни Дарниця була повністю зруйнована. На київському лівобережжі існують Дарницький р-н, озеро Дарницьке, бульв. Дарницький, вул. Ново-Дарницька, ДВРЗ, залізнична станція «Дар­ниця», станція метрополітену «Дарни­ця», Дарницький ринок.

• Железний А.