Макарія митрополита київського священномученика церква, 1897, 20 ст. (архіт., іст., мист.). Вул. Стара Поляна, 46. На г. Юрковиця на Татарці. Садиба з будівлями церкви та парафіяльної школи обнесена цегляною огорожею.

Велика лаврська дзвіниця, 1731—45 (архіт., іст., мист.). Корпус № 81. Зведено на захід від собору Успіння Пресвятої Богородиці. Головна висотна домінанта в об'ємно-просторовій композиції архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври, відіграє провідну роль у панорамі право-бережної частини міста з боку Дніпра. Розташування зумовлено історичною традицією: тут на площі існували більш ранні дерев'яні дзвіниці. 

Собор Успіння Пресвятої Богородиці, 11–20 ст. (архіт., іст., мист.). Корпус № 80. Займає центральне положення у планувальній структурі та домінує в об’ємно-просторовій композиції архітектурного комплексу верхньої території Лаври.

Трапезна палата з церквою в ім'я преподобних Антонія та Феодосія Печерських 1893—95, 1902—10, де проживали Варфоломей (Іванов), Володимир (Кобець), Феодосій (Михайлов- ський) (архіт., іст., мист.). Корпус № 29. 

Поховання Аліпія (Алімпія) Іконописця бл. 1114 (іст.). Поблизу старої трапезної. Аліпій (? — бл. 1114) — перший відомий за ім'ям давньоруський іконописець, мозаїст. Навчався у візантійських майстрів, разом з ними розписував собор Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерського монастиря. 

Церква Введення у храм Пресвятої Богородиці, 11—19 ст. (архіт., іст., мист.). На початку вул. Жилої. Головна планувальна вісь підземного храму перетинає вулицю під прямим кутом і об'єднує приміщення з обох її боків. Цей перетин — головний вхід до храму. Найдавніша церква в Антонієвих печерах.

Церква преподобного Антонія Печерського, 16—19 ст. (архіт., іст., мист.). У північно-східній частині Ближніх печер, у кінці східного відгалуження, праворуч від головної вул. Печерної, навпроти келії Антонія. Найвіддаленіша з трьох церков Ближніх печер.

Церква преподобного Варлаама Печерського, 1691—19 ст. (архіт., іст., мист.). На північному боці поперечного провулка, який з'єднує головну вул. Жилу та подібну східну гілку системи печерних ходів. Збудовано в січні-квітні 1691 заходами архімандрита Києво-Печерської лаври (1684-90) та митрополита Київського і Галицького (з 1690) Варлаама (Ясинського) за настоятеля монастиря Мелетія (Вуяхевича-Височинського) і блюстителя печер ієромонаха Іларіона. 

Дальні печери, 11—12 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На крайній південній частині, на високому наддніпрянському пагорбі, верхня відмітка якого нижча на 15 м від соборної площі Лаври. Забудова розташована на трьох рівнях. Відіграє важливу роль в архітектурному ансамблі Лаври та міській панорамі з боку Дніпра.

Поховання Антонія (Петрушевського) 1912 (іст.). На схід від церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Антоній (світське ім'я — Петрушевський Кипріан Гервасійович; 27.05.1828, Київщина — 8.10.1912, Київ) — церковний діяч. 1850 закінчив Київську духовну академію. 18 червня рукоположений на священика.