Житловий будинок 1912, в якому проживали родина Прахових, Ромоданов А. П. (архіт., іст.). Вул Велика Житомирська, 40/2.

Житловий будинок зі «старокиївською» аптекою 19 ст., в якому проживав Прахов А. В. (архіт., іст). Вул. Велика Житомирська, 6/11. Займає ріг кварталу па перетині вулиць Великої Житомирської і Володимирської. У будинку міститься одна з найстаріших київських аптек.

Вул. Володимирська, 16. Готель Чарнецького Ф. 1879, в якому проживали Врубель М. О., Не­стеров М. В., Петр В. І., де місти­лися установи, в яких працювали й навчалися відомі діячі науки і куль­тури (іст.). Збудовано за проектом арх. В. Ніколаєва.

Педагогічний музей 1909—11, де працювала Українська Центральна Рада (архіт., іст., мист.). Вул. Володимир­ська, 57. Стоїть окремо у кварталі між вул. Б. Хмельницького і бульв. Т. Шев­ченка, з невеликим відступом від чер­воної лінії забудови.

Житловий будинок 19 ст., в якому проживали Врубель М. О., Котарбінський В. О., Орловський В. Д. (архіт., іст.). Вул. Десятинна, 14.

Будинок Київського місцевого правління Російського товариства Червоного Хреста 1904, в якому містився Київський відділ Російського військово-історичного товариства і Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва (архіт., іст.). Вул. Московська, 1/2.

Кирилівська церква, 12—19 ст. (архіт., іст., мист.). Збудовано чернігівським князем Всеволодом — Кирилом ІІ Ольговичем, який одержав перемогу у боротьбі за київський великокнязівський престол 1139, на честь святого Кирила Александрійського. Зведена у традиціях київської архітектурної школи доби феодальної роздрібненості. Була князівсько-боярською усипальнею Ольговичів.

Володимирський собор, 1862— 96 (архіт., іст., мист.). Бульв. Т. Шев­ченка, 20. На одній з центральних магістралей міста, у центрі невеликої Ботанічної пл. У 1852 петербурзькому арх. І. Штрому було замовлено проект собору на честь князя Володимира — хрестителя Русі, затверджений 1853. Була запроектована велична 13-банна, хрещата у плані споруда у російсько - візантійському стилі.

Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».