План Києва 1695 показує посадибну забудову урочищ. В актових документах згадують «Кожум'яцьку слободу» з 17 ст. Назва «Гончарі» з'явилася пізніше. В історичній літературі виникнення ремісничих слобід Гончарі, Кожум'яки, Дігтярі традиційно пов'язували з добою Київської Русі. Археологічні дослідження провели М. Сагайдак 1974 та Г. Івакін і Г. Козубовський 1987—93. Матеріали розкопок показали, що більша частина культурного шару і майже всі досліджені ремісничі комплекси належать до 17—18 ст. Давньоруський шар виявлено лише у середній частині вул. Воздвиженської, де урочища об'єднуються у відносно широку долину. Матеріалів, раніше за 12 ст., не виявлено. Тут досліджено садибу 12 ст., що складалася з двох зрубних будівель. Знахідки кінця 12 — поч. 13 ст. (візантійський розписний скляний посуд, дві сельджуцькі монети 13 ст., імпортна полив'яна кераміка, бурштин) свідчать про те, що власник садиби мав торговельні зв'язки з Візантією та Сходом. Життя на цьому місці продовжувалось і протягом 14—18 ст. Планування й орієнтація будівель 12 і 18 ст. були повністю тотожні. На вул. Гончарній та у верхній частині вул. Воздвиженської виявлено 15 гончарних горнів 17—18 ст. з різноманітним асортиментом керамічних виробів. Також знайдено залишки жител, майстерень, поодинокі поховання цього ж часу.
Матеріали досліджень зберігаються в Музеї історії міста Києва та в Інституті археології НАН України [1113].

• Івакін. Г.
,
• Козубовський Г.
,
• Сагайдак М.