Залишки монастиря в урочищі Церковщина, кін. 11 —12 ст.
За даними розкопок церкву було зруйновано у 13-14 ст., дерев'яні споруди у той же період було знищено пожежею. Довгий час панувала думка, що Богородична церква знищена повністю. Пошуки храму здійснювали у різний час М. Максимович, П. Лашкарьов, Ю. Асєєв та ін. Його було знайдено 1976 (П. Толочко, В. Харламов), 1980 розкопано стаціонарно (В. Харламов). Від стародавньої споруди збереглися повністю фундаменти та частини стін. За типом Богородична церква Гнилецького монастиря була невеликим (10,4x9,6 м) чотиристовпним, одноапсидним і майже квадратним у плані храмом монастирського скиту. Стіни муровані з малоформатної плін- фи (27,5—28х19—22x4,5 см). Плінфа виготовлялася з місцевих строкатих глин, головним чином червоного, світло-брунатного, блідо-рожевого й темно-жовтого кольорів.
Широко розставлені стовпи всередині споруди свідчать про те, що діаметр бані мав значні розміри — близько 3,15 м усередині та 4,3 м ззовні. Поєднання широкої центральної апсиди з дуже вузькими бічними навами надавало храму вежоподібного вигляду. Бічні нави було перекрито напівкоро- бовими склепіннями, які прилягали до високої центральної закомари, чим створювалася динамічна трилопатева композиція фасадів. На фасадах добре простежуються профільовані пілястри з трьома трикутними виступами т. зв. жорсткого профілю. Із західного боку до церкви був прибудований невеликий вівтар, північно- західне наріжжя споруди зміцнене контрфорсом. Підлога в храмі була викладена кольоровими, керамічними полив'яними кахлями жовтого, зеленого, вишневого кольорів у шаховому порядку. Розмір кахлів—15 х 15 х 2 см.
Усередині храм було розписано фресковим живописом на одношаровому ґрунті з добре перемішаним вапняним розчином. Розписи мали яскравий світлий колорит. У кольоровій гамі переважали характерні для київського монументального живопису червоний, жовтий і синій кольори. Богородична церква Гнилецького монастиря збудована досвідченими майстрами, можливо, печерської будівельної школи, мала всі ознаки стилю, який склався в Києві й в цілому на Русі наприкінці 12 ст.
Залишки споруди законсервовано [386].
