Деміївка
Прилягає до місцевостей Багринова гора, Голосіїв, Добрий шлях, Забайков'є, «Новоє Строєніє», Саперна слобідка, Цимбалів яр, Чорна гора і Ширма. Відома з часів середньовіччя як Либідська земля (пролягає вздовж правого боку р. Либідь), що належала Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирю. Право на володіння підтверджене 1576 грамотою князя К. Острозького. 1817 фігурує як поселення Верхня (Вища) Либідь, яким володіла Києво-Печерська лавра, згодом — як два поселення: Верхня Либідь і Нижня (Нижча) Либідь. Сучасну назву вперше зафіксовано на карті Києва 1830 — етнографом Де ля Флізом — «село Нижня Либідь Деміївка» (походження назви і точне місце розташування цього села не встановлені). На той час тут налічувалося десять хат і 54 жителя. В серед. 19 ст. назва Деміївка закріплюється за всією місцевістю. Її інтенсивний економічний розвиток і розбудова спостерігались у 2-й пол. 19 на поч. 20 ст. Спорудження тут цукрово-рафінадного заводу (1868—70, тепер — Київська кондитерська фабрика «Рошен»; див. ст. 556), снарядного і пивоварного заводів, залізничної станції «Київ-ІІ» (тепер «Київ-Московський») зумовило перетворення Деміївки на велике робітниче селище, де 1914 налічувалися 41 вулиця і провулки та пл. Базарна (тепер — пл. Московська). Найстаріша його частина забудована між сучасними просп. 40-річчя Жовтня (обабіч) і вул. Голосіївською, у 1880— 90-х рр. освоєно район вулиць Совської (тепер частина просп. Червонозоряного), Козацької та Фрометівської, у 1910-х рр. — вул. Васильківської (до пров. Коломийського). У 19 ст. Деміївка належала до Хотівської волості Київського пов. Київської губ. З 1918 — у межах Києва. 1918—21 існував Деміївський р-н міста. їз серед. 1920-х до поч. 1960-х рр. мала офіційну назву Сталінка (на честь Й. Сталіна). 1958— 80 проведено масштабну реконструкцію, під час якої знесено більшу частину історичної, переважно малоповерхової садибної забудови і зведено три багатоповерхові житлові мікрорайони Деміївський (1978—81; вздовж лівого боку вул. Деміївської, між заводом «Харчомаш» і вул. М. Стельмаха), мікрорайони між просп. 40-річчя Жовтня та вул. Голосіївською (основна споруда - Національна бібліотека ім. В. Вер- надського НАН України) й обабіч просп. Науки. На Деміївці існують вул. і пров. Деміївські та улоговина Деміївський яр (інші назви — Красний, Червоний яр). Назви «Деміївська» первісно мали сучасні вулиці Волзька, Ізюмська і пров. Кіровоградський (на сусідньому Забайков'ї), вул. Оскольська в 1920—30-х рр. мала назву Новодеміївська. На Деміївці збереглася церква Вознесіння Христового (просп. 40-річчя Жовтня, 54), де 25 липня 1907 брали шлюб поетеса Леся Українка і музикознавець, фольклорист К. Квітка (див. ст. 71).
