Житловий будинок («Замок Річарда — Левове Серце») 1902—04, в якому проживали Голубєв С. Т., Дядченко Г. К., Красицький Ф. С. та інші, містилася редакція журналу «Шершень» (архіт., іст.). 

Садиба 1910-х рр., в якій проживали Стеценко К. Г., Тулуб З. П. (архіт., іст.). Вул. Велика Житомирська, 6, 6-а. На червоній лінії вулиці.

Житловий будинок серед. 19–20 ст., в якому проживали Васнецов В. М., Сєтов Й. Я., Тарновський В. В., містилися Український клуб, клуб «Родина», Українське нау­кове товариство, провід ТУПу і УДРП(іст.). Вул. Володимирська, 42. На розі вул. Володимирської і Золотоворітського проїзду.

Житловий будинок рубежу 19— 20 ст., в якому містилася київська «Про­світа», проживали Волошинов О. Ф., Квітка К. В. (іст.). Вул. Воровсько­го, 10. На червоній лінії забудови вулиці.

ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА, кін. 19 ст. (архіт., іст.). просп. Голосіївський (40-річчя Жовтня), 54.

Міський сад, 18-20 ст. (іст., містобуд.). Вул. М. Грушевського.

Будинок 1908, в якому проживав Саксаганський П. К. (іст.). Вул. Жилянська, 96

Житловий будинок 1912, в якому проживали родина Лучицьких, Лічков Л. С. (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 27/6. У ряді суцільної забудови кварталу, фасади звернено на червоні лінії вул. Інститутської та Кріпосного пров.

Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Білецький Л. Т., Кримський А. Ю. (іст.). Вул. Малопідвальна, 3. У глибині ділянки, за сучасною спорудою. Забудову садиби розпочато 1883, коли на замовлення домовласника Г. Рейзе зведено фасадний двоповерховий цегляний будинок.

Житловий будинок кін. 19 ст., в якому містилися редакції газети «Громадська думка», журналу «Нова громада», проживали Кисельов М. Н., Купрін О. І. (архіт., іст.). Вул. Михайлівська, 10. У рядовій забудові вулиці.

Садиба 1914, в якій проживали відомі представники науки, культури, військової справи (архіт., іст.). Пров. Михайлівський, 9-а, 9-б.

Паркова скульптура Лесі Українки, 1965 (мист.). У центрі парку, навпроти північного фасаду Маріїнського палацу. Автори — ск. В. Бородай, арх. А. Ігнащенко.

Особняк кін. 19 — поч. 20 ст., в якому проживала родина Cидоренків, бували відомі діячі науки і культури (архіт., іст.). Вул. Пугачова, 6. У другому ряді забудови вулиці, за п'ятиповерховим житловим будинком.

Садиба 2-ї пол. 19 ст., в якій проживав Лисенко М. В. (архіт., іст.). Вул. Рейтарська, 19-а, 19-б. Складається з двох будинків, розташованих поряд на червоній лінії забудови вулиці. Історія садиби відома з 1830-х рр., коли її власником за двома купчими — 1829 та 1830 — став титулярний радник П. Чернявський. На ділянці стояли два дерев'яні житлові будинки та сарай.

Житловий будинок 1910, в яко­му проживали Леся Українка, Олена Пчілка (архіт., іст.). Вул. Саксагансько­го, 101. На червоній лінії вулиці, в ряді історичної забудови. Зведено на замов­лення інж.- технолога С. Лаврентьєва (можливо, брав участь у його споруд­женні). Використовувався як прибутко­вий житловий будинок з торговельни­ми приміщеннями у цокольному по­версі. Первісним плануванням перед­бачалося по дві квартири на кожному поверсі з виділенням допоміжних при­міщень з чорними сходами у тильний ризаліт.

Житловий будинок 1889, в яко­му проживали родина Косачів, Хитрово М. С., містилася редакція журналів «Рідний край», «Молода Україна» (архіт., іст.). Вул. Саксаганського, 97. На червоній лінії забудови вулиці, пра­вим крилом приблокований до будинку № 99, ліворуч — вільна від забудови ділянка.

Житловий будинок 1988, в якому проживали відомі вчені (іст.). Вул. Стрітенська, 17. На червоній лінії забудови вулиці. Десяти-, чотирнадцятиповерховий, цегляний, перекриття панельні.

Пам'ятник Лесi Українцi 1970 (мист.). Пл. Лесі Українки. Поряд з будинком Київської обласної державної адміністрації. Автори — ск. Г. Кальченко, арх. А. Ігнащенко. Розміри: вис. скульптури — 5,0 м, постаменту — 5,0 м; стилобат — 12,0 х 18,0 х 0,6 м.

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Комплекс житлових будинків 1951–54, в якому проживали відомі діячі культури і науки. (архіт., іст.) Хрещатик, 23, 25, 27.  Замикає перспективу вул. Б. Хмельницького. Складається з двох ідентичних за об'ємно-просторовим рішенням одинадцяти-поверхових будинків (№ 23 і 27) та розташованого між ними на верхній терасі (перепад 16 м), значно віддаленого від червоної лінії тринадцятиповерхового будинку із вбудованим двозальним кінотеатром (№ 25).

Садиба кін. 19 ст., в якій містилися Зуболікарська школа докторів Головчинера Л. С., Лур'є І. І. та зубного лікаря Головчинер З. С., Видавниче товариство «Друкарь», Єврейський народний університет, Центральне бюро Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ), працювали відомі діячі науки і культури, громадсько-політичного життя.  (архіт., іст.)  Хрещатик, 44.

Троїцький народний будинок Київського товариства грамотності (тепер Київський національний академічний театр оперети), 1901-02. Вул. Червоноармійська, 53. Первісно мав № 51. На розі з вул. Жилянською, на червоній лінії забудови вул. Червоноармійської, до якої звернений головним фасадом. Споруджено з ініціативи Київського товариства грамотності. Кошти на будівництво виділило Міністерство фінансів (20 тис. крб.), пожертвували Лазарь Бродський (понад 12 тис. крб.), Київське губернське попечительство про народну тверезість (10 тис. крб.), Н. Терещенко (2569 крб.) та інші доброчинці.

Садиба кін. 1880-х рр., в якій проживали відомі діячі науки і культури, громадсько-політичного і державного життя (архіт., іст.). Вул. Ярославів Вал, 32-а, 32-б. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 32-а) і флігеля у дворі (№ 32-б). 1861—88 ділянка входила до складу великої наріжної садиби, що належала вчителю Києво-Софійського (з 1872 — Києво-Подільського) духовного училища Л. Волошкевичу.