Копирів Кінець
Досліджували П. Лашкарьов — 1878, М. Каргер 1947, П. Толочко, Ю. Асєєв, В. Дяденко, А. Кубишев, Ю. Болтрик — 1964— 68, Я. Боровський — 1974, 1985 -86, І. Мовчан, Я. Боровський — 1990—91. Згадується в літописах під 1121, 1140, 1147, 1150, 1151, 1162, 1202. Був густонаселеним ремісничо-торговельним посадом, що прилягав до північно-західної частини «міста Ярослава» відразу за Жидівською (пізніше Львівська) західною брамою, тягнувся вздовж гірської гряди в напрямку Глибочицького узвозу, займав територію мисоподібного плато. Потужний культурний шар насичений матеріалами києво-руського часу, залишками жител, господарських будівель, мурованих соборів. Значно пошкоджений забудовою 19 ст. З 10 ст. Копирів кінець мав потужну мережу оборонних споруд, для якої використано природний рельєф місцевості. Фортифікаційні укріплення, досліджені в районі Кия- нівського пров., складалися з валу і рову. Рів мав трикутний профіль — завширшки 4,5 м, завглибшки до 5 м, нахил стін — 50°. Загальна висота оборонних споруд в цьому місці мала досягати 10 м. Аналогічні укріплення досліджено на Львівській пл., на розі вулиць Петрівської та Смирнова-Ласточкіна (кол. Вознесенський узвіз). На Копиревому кінці містився монастир св. Симеона. Із залишками монастиря ототожнюються фундаменти храмів 11 ст., які досліджено на розі вул. Смирнова-Ласточкіна і Киянівського пров.— на території садиби Української академії мистецтва. Храм 11 ст., що розташований нижче, співвідносять із церквою св. Іоанна. Четвертий храм, що датується 12 — поч. 11 ст., досліджено на території садиби № 9 у Несторівському пров.
Невеликі розміри храму свідчать про те, що він був каплицею ремісничо - торговельного посаду або великого боярського двору. Матеріали часів Київської Русі — кераміка, скляні браслети, монети, хрестики — відомі на території Копиревого кінця з 70-х рр. 19 ст. Особливо цінною знахідкою є скарб з 120 срібних монет князя Володимира (знайдено 1878 на території садиби А. Кушнірової на Вознесенському узвозі). Розкопки на різних ділянках Копиревого кінця надали численний матеріал 10—13 ст. та засвідчили, що даний район зростав і розвивався водночас із центральною частиною Києва.
Дослідженнями культурного шару на вул. Кудрявській, 26—28 виявлено залишки наземних жител, кераміку 11—13 ст., фрагменти візантійських амфор, шиферні прясельця, скляні браслети. На вул. Смирнова-Ласточкіна, 2—10 зафіксовано сліди наземних жител. Культурний шар містив залізні ножі, шиферні прясельця, скляні браслети, уламки візантійських амфор, кераміку 10—12 ст. У Несторівському пров., 13—17 на глибині 0,8 м досліджено залишки двох жител і дві господарські ями 10—12 ст. Житла квадратні у плані 4,0 X 4,0 м були заглиблені в материк на 1 м, кутами орієнтовані по сторонах світу. В заповненні виявлено гончарну кераміку 10—12 ст., фрагменти амфор, шиферні прясельця, залізні цвяхи, ножі, уламок серпа, бронзову підвіску, уламки плінфи, шматки шиферу. В Киянівському пров., З—7 у котловані виявлено і досліджено піч для випалювання вапна, вимуровану з плінфи. Вона була в плані кругла, діаметром 3,8 м, мала топкову і випалювальну камери. На підставі аналізу топографічних умов Копиревого кінця, які аналогічні схилам Старокиївської гори, можна вважати, що тут також була терасна система планування. Садиби Копиревого кінця розташовувалися окремими дворами, відгородженими дерев'яними частоколами. Напрямок і характер вулиць залежав від напрямку і характеру ярів, які виходили до Глибочицького яру.
Матеріали розкопок останніх років зберігаються в Інституті археології НАНУ [662].
