Вул.  Міський театр (Національна опе­ра України ім. Т. Шевченка), 1897– 1901 (архіт., іст., мист.). У центрі Театральної пл., є її головним композиційним акцентом. 

Особняк, 19 ст. (архіт.). Вул. М. Грушевського, 14.

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного, в якому працювали відомі вчені (іст.). Вул. Академіка Заболотного, 154.  

Інститут отоларингології, в якому працював Коломійченко О. С. (іст.). Вул. Зоологічна, 3.

Київська контора Державного банку, 1-а третина 20 ст. (архіт., іст., мист.). Вул. Інститутська, 9-а. На схилі пагорба, що зумовило різноповерховість споруди.

Будинок 1897, в якому проживали Платонов X. П., Ульянови та інші (іст.). Вул. Кудрявська, 10. На червоній лінії забудови вулиці. Споруджений у стилі неоренесанс за проектом арх, А. Краусса як прибутковий будинок В. Данилевича.

Будинок рубежу 19-20 ст., в якому проживала родина Ульянових (іст.). Вул. Лабораторна, 12

Житловий будинок 1-ої пол. 1930-х рр., в якому проживав Макаренко А. С. (архіт., іст.). Вул. Леонтовича, 6-а. Формує забудову площі біля Володимирського собору.

Особняк 1899, в якому проживали Жаданівський Б. П., Карачківський М. Ф., Краусс А.-Ф. К., Нестеров П. М. (архіт., іст.). Вул. Московська, 5.

Пам'ятне Місце Наведення Низьководного Залізничного Моста Через Дніпро1943 (іст). Набережно-Печерська дорога, 26. На території селища мостозагону № 2, на південь від залізничного моста, серед житлових будинків.

Пам'ятник А. Іванову 1976 (мист.). Вул. А. Іванова. У сквері, на перехресті з вул. Суворова. Автори — ск. М. Вронський, арх. В. Гнєздилов. Заг. вис. — 5,42 м, погруддя — 1,5 м, поста­менту — 3,5 м, стилобата — 0,42 м.

Житловий будинок акторів 1936—38, в якому проживали відомі діячі культури (архіт., іст.). Вул. Пушкінська, 20. Виходить чоловими фасадами на дві вулиці: вул. Пушкінську — вздовж червоної лінії забудови і на вул. Б. Хмельницького — з 25-метровим відступом від фронту забудови, сформованого будівлями колишньої Колегії Павла Ґалаґана (наріжний цегляний будинок комплексу знесено у 1980-х рр.). Зведення житлового будинку для акторів Київського державного академічного театру опери та балету було своєрідним дарунком союзного уряду після тріумфальних виступів театру на Декаді українського мистецтва в Москві 1936.

Садиба 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст., в якій проживав Ульянов Д. І., містилися приватні навчальні заклади, правління Спілки композиторів України, редакція журналу «Радуга», де працювали відомі діячі науки і куль­тури (архіт., іст.). Вул. Пушкінська, 32-а, 32-б. Складається з головного будинку (№ 32—32-а) на червоній лінії забудови вулиці й флігеля у глибині ділянки (№ 32-б).

Головний навчальний корпус, 1898—1901 (архіт., іст.). Корпус № 1. Головним фасадом, що формує парадне подвір'я-курдонер, звернений у бік парку на просп. Перемоги; займає провідне місце в ансамблі політехнічного інституту. Автор проекту — арх. І. Кітнер. Урочисті закладини корпусу відбулися 30 серпня 1898. Першу цеглину будівлі поклав Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор М. Драгомиров, другу — директор департаменту торгівлі та мануфактур Міністерства фінансів В. Ковалевський, третю — помічник командувача Київського військового округу А. Косач; наступні — підприємці й доброчинці Л. Бродський, Н. Терещенко, директор інституту В. Кирпичов, міський голова С. Сольський та ін.

Меморіал радянським воїнам, викладачам і студентам, загиблим під час Великої Вітчизняної війни 1941— 45 рр., 1979 (іст., мист.). Вул. Героїв оборони, 17. У спеціально облаштованому сквері, зверненому до вулиці. Автори — ск. Я. Гончаренко, арх. В. Гнєздилов.

Пам'ятник Пушкіну О. С., 1962 (мист.). На невеликому майдані перед входом до парку. Автори — ск. О. Ковальов, арх. В. Гнєздилов. Вис. скульптури — 3,5 м, постаменту — 4,1 м. Пушкін Олександр Сергійович (1799— 1837) — письменник, основоположник нової російської літератури. 1821 приїздив до Києва. Відвідував контрактовий ярмарок, історичні місця Києва. Враження про перебування в місті знайшли відображення у кількох його творах.

Арсенал 1784—1803, де у креслярській канцелярії працював Андрієвич Я. М. (архіт., іст.). Вул. Січневого повстання, 30. На червоній лінії забудови вулиці. Зведений на місці Вознесенського жіночого монастиря, споруди якого після закриття (1712) використовувались як артилерійський цейхгауз, з 1768 — як гарматний артилерійський двір, де ремонтувалися або виготовлялися гармати, спорядження тощо.

Пам'ятник Сковороді Г. С. 1974 (мист.). Пл. Контрактова. У сквері на площі, звернений до комплексу колишнього Братського Богоявленського монастиря, частину якого тепер займає Національний університет «Києво-Могилянська академія». Автори — ск. І. Кавалерідзе, арх. В. Гнєздилов. Вис. скульптури — 5,0 м, постаменту — 0,4 м.

Житловий будинок 1875—76, 1880—81, в якому проживали Афанась­ев Є. І., Кржижановський Г. М., Черкунов М. Т. (архіт., іст.). Вул. Терещенківська, 11. На червоній лінії забудови. 1874 ділянку придбав з публічних торгів доктор медицини Є. Афанасьев.

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Комплекс житлових будинків 1951–54, в якому проживали відомі діячі культури і науки. (архіт., іст.) Хрещатик, 23, 25, 27.  Замикає перспективу вул. Б. Хмельницького. Складається з двох ідентичних за об'ємно-просторовим рішенням одинадцяти-поверхових будинків (№ 23 і 27) та розташованого між ними на верхній терасі (перепад 16 м), значно віддаленого від червоної лінії тринадцятиповерхового будинку із вбудованим двозальним кінотеатром (№ 25).