Вул. Володимирська, 2. Будинок Київської художньої школи (Національний музей історії України), 1937–39 (архіт., іст.). На території київського дитинця. Споруджено на Старокиївській горі за проектом арх. Й. Каракіса для Київської державної художньої школи ім. Т. Шевченка. Цю територію за постановою Раднаркому УРСР від ЗО травня 1944 оголошено заповідною, і будинок художньої школи було передано для розміщення експозиції Київського державного історичного музею.
ГОРОДИЩЕ КИЯ І КАПИЩЕ, 5—9 ст. Старокиївська гора. Комплекс археологічних пам'яток слов'янського часу. Вул. Володимирська, 2.
Педагогічний музей 1909—11, де працювала Українська Центральна Рада (архіт., іст., мист.). Вул. Володимирська, 57. Стоїть окремо у кварталі між вул. Б. Хмельницького і бульв. Т. Шевченка, з невеликим відступом від червоної лінії забудови.
Житловий будинок, кін. 19 ст. (архіт.). вулиця Ігорівська, 7. Стоїть окремо на червоній лінії кварталу на садибі, що у 1850-і рр. належала І. Серебренникову. 1894 тодішньому домовласнику Д. Марголіну видано дозвіл на перебудову півтораповерхового будинку на двоповерховий разом з цегляними службами. Нагляд за будівництвом здійснював арх. В.Ніколаєв.
Житловий будинок, 1893, в якому проживав Хвойка В. В. (архіт., іст.). вулиця Ігорівська, 9/1
Будинок Київського місцевого правління Російського товариства Червоного Хреста 1904, в якому містився Київський відділ Російського військово-історичного товариства і Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва (архіт., іст.). Вул. Московська, 1/2.
Садиба 1890, в якій проживав Миклухо-Маклай М. М, містилася редакція «Киевской старини» (іст.). Вул. Саксаганського, 60, 60-б, 60-в. Складається з головного триповерхового будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 60), до якого з тилу прилягають одноповерхові з підвалом цегляні служби (№ 60-в), і флігеля (№ 60-б) в другому ряді забудови.
