Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживав Крутень Є. М. (архіт., іст.). Вул. Московська, 27.

Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».

Ближні печери, 11—20 ст. (археол., архіт., іст., мист.). Під верхньою територією Лаври, на південно-східному виступі пагорба, відокремленого від території Дальніх печер глибокою долиною. До головного подвір'я на терасі ведуть дерев'яна галерея, що починається біля нижньої (Печерної, або південної) брами верхньої території Лаври, та узвіз, який відгалужується від дороги на Дальні печери та йде повз огорожі саду. 

Келії братські, 1890 (архіт.). Корпус № 45. На південь від дороги, що веде до Ближніх печер, на ділянці з різким перепадом рельєфу.

Крамниця іконна та книжкова 1870-72, в якій проживав Касперович М. І. (архіт., іст.). Корпус № 39. Поряд із входом у галерею Ближніх печер, на ділянці крутого рельєфу. Споруджена за проектом військового інж.-підпоручика Київського кріпосного управління О. Середи на місці старої дерев'яної крамниці, зведеної 1824.

Мур підпірний Д. де Боскета, серед. 18 ст. (архіт.). Корпуси № 77, 77-а, 77-б. На схилі пагорба, з півдня і сходу обмежує терасу комплексу Ближніх печер. Найдавніші зображення дерев'яних укріплень схилів ближньопечерного пагорба збереглися на плані монастиря Афанасія (Кальнофойського), опублікованому 1638 у «Тератургімі», на панорамному зображенні Лаври 1651 худ. А. ван Вестерфельда, на планах 1674 архімандрита Лаври Інокентія (Ґізеля), 1695 — полковника І. Ушакова.

Склеп Васильчикова І. І. та Васильчикової К. О., 1870-і рр. (архіт., іст.). З південного боку церкви Здвиження Чесного Хреста Господнього, орієнтований по осі схід—захід. Зведений під наглядом військового інж. О. Середи, 1895 відремонтований під керівництвом арх. В. Ніколаєва за його проектом.

Готель, 1880-і рр. (архіт.). Корпус № 63. Вздовж дороги на Дальні печери. Збудовано за проектом, ймовірно, арх. О. Середи як готель для прочан, з 1920-х рр. перейшов у відомство Соцзабезу і тривалий час використовувався як житловий будинок.

Лікарня прочанська з церквою Всіх скорботних Радість, 19 ст. (архіт.). Корпус № 68. У північній частині Гостиного двору, вздовж узвозу до Ближніх і Дальніх печер. Первісно споруджена як двоповерхова за проектом арх. П. Спарро в 1848—50.

Брама західна зі сторожкою, 1883 (архіт.). Корпуси № 71-а, 71 -б. Між лікарнею братською та прочанською (корпус № 111) й огорожею Гостиного двору, з боку вул. Січневого повстання перекриває узвіз до Ближніх і Дальніх печер. 

Будинок позолотної, фотографії, іконописної (живописної) школи та майстерні 1871—74. Корпус № 31. На так званому банному подвір'ї, вздовж південної ділянки оборонного муру верхньої території Лаври, на ділянці різкого перепаду рельєфу. 

Церква Зачаття св. Анни, 1809—11 (архіт., іст., мист.). Корпус № 67. У найдавнішій частині Печерського монастиря, над входом у Феодосієві печери, з півночі обмежує майдан Дальніх печер.